На днях своє 28-ми річчя відзначив Кримський етнографічний музей. Насправді це не музей, а підприємство пропаганди, яке для прославлення «русского міра» використовує надбання всіх народів Криму. Всі виставки і всі експонати, які можна побачити в музеї, подаються його директором Юрієм Лаптєвим, науковими співробітниками, хранителями, екскурсоводами як цінності багатонаціональної Росії, як свідчення покірності багатьох народів російському правлінню.
Етнографічний музей в Криму заснований в грудні 1992 року, і планувалося, що в ньому будуть зібрані важливі артефакти з історії народів Криму для того, щоб розвінчати міф про «корінний» російський народ в Криму. Однак сталося інакше. З часом музей потрапив під вплив Партії регіонів і вся його колекція стала просто збірником цінностей. А після окупації Криму в 2014 році в музеї зачастили пересувні виставки з Сибіру, Санкт-Петербурга, півночі та інших місць Росії.
Відкриваючи одну з таких виставок, депутат Держдуми Росії Світлана Савченко говорила про те, що Росія, мовби, не підкоряла, а приєднувала всі оточуючі народи для того, щоб захищати їх і забезпечувати розвиток економіки і культури. При цьому депутатку не засмучувало, що на цих виставках були представлені просто жалюгідні огризки національних культур, що території їх проживання нещадно експлуатуються Росією і прихватизуються всі корисні копалини, як наприклад діаманти з Якутії чи нафта і газ з родивищ, що належать північним народам.
На днях Кримський етнографічний музей влаштував виставку нових придбань в свою колекцію. Вони були закуплені за підтримки російського міністерства культури Криму в рамках виконання державного завдання. Це історико-побутові предмети кінця XVIII — першої половини ХХ століття, елементи караїмського національного одягу, кримськотатарські тканини, рушники евджіяри, набори зарфів — підставок під кавові чашки тощо. Всього — 75 одиниць вартістю 676 800 рублів, — пише газета окупаційного російського парламенту «Крымские известия». У музеї також представлені поповнення з колекції мідного посуду народів Криму. Колись ці старожитності вважалися багатством сімей, які ним володіли. Зараз для музею придбано турецьку посудину для зберігання води, а також три гугуми — посудини для перенесення води, кумган — глечик для обмивання, казан для приготування їжі, імовірно виготовлені в Криму. Колекція предметів домашнього начиння і знарядь праці музею поповнилася металевим горіхоколом, ножем для різання чебуреків, фабричним навісним замком, двома кованими серпами для збирання зернових культур, двома парами ножиць, важільними вагами для торгівлі XVIII века. Як вважають науковці особливе місце серед новинок займають прикраси — філігранний жіночий пояс, нашивка на фес (жіночу шапочку — авт.), комплект шпильок для головних уборів, амулет «Рука Фатіми», а також два манікюрних набори з білого металу і голківниця в формі кинджалу в піхвах. Цікавим придбанням стало поповнення предметів духовної культури християнського населення Криму — релігійної картини з життя польської родини, настільного католицького розп’яття, підсвічники зі скла у вигляді восьмиконечного православного хреста, старообрядницьких чоток і німецької тарілки з вітальним написом на честь срібного весілля.
Цей заклад пропаганди розміщений у будівлі, яка поєднана з церквою РПЦ в ім’я святої Марії Магдалини. До неї всякими способами залучають на богослужіння відвідувачів музею, які щойно прослухали екскурсії про те, як Росія «захищала від занепаду і вимирання» багаточисельні народи.
Насправді будинок музею має чудову історію і, на превеликий жаль, сьогодні використовується не для достойної мети. Він функціонує ще з 1868 року як притулок для 60 сиріт найбідніших жителів Севастополя, Сімферополя та інших міст, які постраждали в Кримській війні 1853−1856 років. У 60−80-ті роки XIX століття туди приймали сиріт до 16 років з усієї Таврійської губернії. З 1910-го по 1917 рік директором притулку був Арсеній Маркевич — видатний учений-кримознавець, один з творців Таврійського університету, Центрального архіву Криму, голова Таврійської вченої архівної комісії, пізніше член-кореспондент Академії наук СРСР. У 1918 році притулок закрили, і по 1921 рік тут розміщувалися ректорат, канцелярія і факультети Таврійського (Кримського) університету, ректором якого в ті роки був академік РАН Володимир Вернадський. З 1923-го по 1927 рік у будинку був розміщений дитячий будинок. Пізніше він був деякий час закритий, а по 1988-й тут розміщувався Центральний музей Тавриди. З 1993-го — вже Кримський етнографічний музей. Його експозиції знайомлять відвідувачів з культурою та побутом більше 25 народів, традиціями чаювання і вишивок, історією самоварів. Тут розміщена також виставка рушників відомої кримської української вишивальниці Героя України Віри Роїк.
Жаль, що всі надбання кримської етнографії тут подаються через призму пропаганди та «під російським соусом».
Джерело: Високий Замок. Автор: Микола Семена.
