8 грудня 2013 року був повалений пам’ятник комуністичному вождю Владіміру Лєніну на перетині вулиці Хрещатик та бульвару Тараса Шевченка у Києві.
Український інститут національної пам’яті розказує про події того дня.
Близько 18:00 колона із близько двохсот осіб, здебільшого у масках (балаклавах), підійшла від будинку міськради до пам’ятника. На пам’ятник накинули троси й розгойдуючи його з боку в бік повалили. Все це відбувалося на очах працівників міліції, які не перешкоджали діям людей. Пам’ятник упав, пробивши «головою» гранітну плиту, після чого голова відвалилася. Після повалення пам’ятника люди почали вигукувати гасла: «Революція!», «Янукович, ти наступний!», а також співати національний гімн України. Згодом скульптуру комуністичному вождю розкололи на сувеніри.
На події повалення пам’ятника Лєніну в Києві поетично відреагував літератор Олександр Ірванець:
Пора була не пізня, швидше рання.
Двірник уламків ще не прибирав.
І падав сніг на постамент розбитого тирана.
І десь дрижав іще живий тиран.
Цей акт громадського демонтажу дав поштовх до хвилі стихійної декомунізації, яка отримала назву “лєнінопад”. Протягом 2013-2014 років у низці українських міст громадські активісти, часто за підтримки місцевої влади, здійснювали демонтаж пам’ятників Лєніну та іншим діячам комуністичного тоталітарного режиму.
У квітні 2015 року відбулось ухвалення Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки”, з якого почалась нова хвиля декомунізаційних процесів в Україні.
Про результати декомунізації за останні 5 років можна прочитати тут.
