Рівно півстоліття тому канцлер ФРН Віллі Брандт опустився в Варшаві на коліна перед пам’ятником жертвам придушеного повстання у Варшавському гетто. Це колінопреклоніння увійшло в історію.
30 секунд … Всього 30 секунд стояв він на колінах, але ці півхвилини стали одними з найзначніших і найвідоміших подій новітньої історії Європи. У грудні 1970 року соціал-демократ Віллі Брандт (Willy Brandt) став першим канцлером ФРН, який приїхав до Польщі. З часу закінчення Другої світової війни на той момент пройшло 25 років. Віллі Брандт приїхав до Варшави, щоб відкрити нову сторінку у відносинах між двома країнами, почати свою нову східну політику, спрямовану на зближення з країнами Східної Європи.
Вранці 7 грудня 1970 року Брандт поклав вінок до меморіалу, присвяченому повстанню у Варшавському гетто – відчайдушному і зухвалому опору євреїв, приречених на смерть і які боролися за збереження своєї честі. Канцлер поправив чорно-червоно-золоту (кольори німецького прапора) стрічку на вінку і потім, схиливши голову, встав на коліна на холодний граніт. Навколо метушилися фотографи: вони знали, що їх знімки увійдуть в історію.
Коли слова застряють в горлі
«Відчуваючи важкий тягар німецької історії, в пам’ять про мільйони вбитих, я зробив те, що роблять люди, коли неможливо щось сказати і слова застряють в горлі», — написав Віллі Брандт пізніше у своїх спогадах. Він, який завжди був противником націонал-соціалізму і за часів «третього рейху» емігрував, благав про прощення від імені свого народу.
Чи був цей символічний жест запланований? «Ні, не був, — пише Брандт. — Члени делегації ФРН були не менш здивовані, ніж репортери і фотографи». Для поляків це теж було несподіванкою, розповідає Кшиштоф Ружнієвич, професор історії Вроцлавського університету. До візиту Брандта поляки до німців продовжували ставитися негативно. «Їх зображували реваншистами, паліями війни, — каже Ружнієвич, — і раптом західнонімецький канцлер стає на коліна. Його покаяння було щирим». Польська влада оцінили це як знак примирення, але, як підкреслює історик, партійна пропаганда продовжувала культивувати негативний образ німців. Багато поляків взагалі не дізналися тоді про те, що сталося. У польських газетах цю світлину канцлера ФРН не тиражували.
Політика зближення між Сходом і Заходом
У самій Німеччині цю подію спочатку оцінили неоднозначно. Серйозна переоцінка нацистського минулого вже йшла, але все ж просити вибачення за злочини тих років багато хто ще не наважувався. Опитування того часу показували, що майже кожен другий німець вважав жест Віллі Брандта надмірним. Почасти це пов’язано з тим, чому взагалі канцлер ФРН поїхав до Польщі. Він підписав там договір, офіційно закріпив втрату східних німецьких територій, які після Другої світової війни відійшли до Польщі. Консервативна опозиція в ФРН різко критикувала Варшавський договір 1970 року і Брандта навіть називали зрадником батьківщини.
Озираючись назад, багато істориків вважають сьогодні, що визнання-де-факто кордону по Одеру-Нейсе було кроком до майбутнього возз’єднання Німеччини в 1990 році. Історик Крістіна Маєр (Kristina Meyer) з Фонду Віллі Брандта оцінює договір, підписаний у Варшаві, як загальний фундамент для важкого налагодження відносин і зближення між Сходом і Заходом в епоху холодної війни. «А це призвело, в кінцевому підсумку, до партнерства Німеччини та Польщі в об’єднаній Європі», — підкреслює Крістіна Маєр.
Джерело: DW.com
