Вас цікавить, де похований письменник і державний діяч УНР Володимир Винниченко у Франції, чи ви б хотіли навідати могилу фізика Івана Пулюя під час відпустки у Чехії, чи, можливо, вас цікавлять поховання лідерів ОУН – Євгена Конвальця у Нідерландах, чи Степана Бандери у Німеччині? Досі зробити це було непросто, бо єдиного реєстру поховань відомих українців за кордном не було.
Нині ж Український інститут національної пам’яті (УІНП) і благодійний фонд «Героїка» запустили геоінформаційну систему «Віртуальний некрополь української еміграції». У відкритому доступі на онлайн-ресурсі necropolis.uinp.gov.ua зібрано інформацію про місця поховання представників української політичної, військової, наукової та мистецької еліти по усьому світу, повідомляє “Радіо Свобода”.
Тиснете на посилання, одразу потрапляєте на пошукове віконечко, вводите прізвище та ім’я людини, інформація про місце поховання якої вас цікавить – і ви вже на окремій сторінці. Там є:
- мапа і точні координати (геомітка) розташування захоронення людини,
- інформація про місце і дату її народження та смерті,
- дані про причини смерті,
- коротка розповідь про життя людини,
- фото могили,
- відомості про стан місця поховання
- відомості про статус оплати догляду за могилою.
Наприклад, увівши «Бандера Степан Андрійович», ви потрапите на сторінку, де побачите на мапі точне розташування могили провідника Організації українських націоналістів (ОУН (б)) – на кладовищі Вальдфрідхоф у німецькому Мюнхені. Також зможете прочитати коротку біографію Бандери, дізнатися чи оплачений догляд.
Хто працював над створенням онлайнресурсу?
- Український Інститут національної пам’яті;
- Благодійний фонд «Героїка», який виник у 2010 році «як громадська ініціатива зі спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків борцям за волю України». Фонд, окрім збору інформації, оплачує також могили вояків Армії УНР на території держав ЄС;
- МЗС України, українські посольства та консульства у різних країнах;
- Компанія «Софт-про».
Скільки зібрано інформації?
Сайт містить дані про понад 2 641 поховання на 284 кладовищах по всьому світу.
Фонд «Героїка» надав фотоархів у майже 15 тисяч фотографій могил українських емігрантів, здебільшого із США та Канади.
Збір інформації триває, онлайнресурс буде весь час поповнюватися.
Яка мета?
Проєкт допоможе зберігати пам’ять про українську еліту в еміграції та не допускати пошкодження чи занедбання місць поховання видатних українців за кордоном.
Голова Наглядової Ради «Героїки» Ростислав Мартинюкособливо подякував посольству України в Чеській Республіці за «взірцевау працю» зі збереження, реставрації та оплати утримання поховань українських емігрантів. Мартинюк висловив сподівання, що практика посольства України в Чехії буде підхоплена й іншими посольствами, зокрема у країнах Латинської Америки.
Член правління «Героїки» Андрій Ковальовзапропонував активізувати роботу з перенесення таких могил до України, зокрема на Алею почесних поховань Державного історико-меморіального лук’янівського заповідника, де вже перепоховали Олександра Олеся.
Український інститут національної пам’яті сподівається, що створення цього «Віртуального некрополя української еміграції» допоможе залучити недержавні організації та небайдужих людей до догляду та опіки за могилами видатних українців за кордоном.
За даними УІНП, ідеться про понад 250 тисяч таких поховань. Значна частина з них потребує догляду та оплати за землекористування, а держава Україна не має ресурсів вирішувати цю проблему за рахунок бюджетних коштів.
Про найбільший український некрополь у США
Український некрополь у американському містечку Савт-Бавнд-Брук, що у штаті Нью-Джерсі – це найбільше та найвідоміше українське кладовище у західній півкулі.
Ідея його заснування виникла у середовищі український емігрантів, здебільшого православного віросповідання, у 1951 році.
Провідну роль у заснуванні українського осередку там відіграв Мстислав Скрипник – тогочасний архієпископ УПЦ в США. Скрипник до того був хорунжим в Армії УНР.
Збір грошей, купівля землі і залагодження усіх формальностей забрали деякий час, але вже 1 травня 1953 року було юридично оформлено закладення українського кладовища у Савт-Бавнд-Бруку.
У 1955 році з ініціативи митрополита Мстислава (Скрипника) і митрополита Івана (Теодоровича) розпочали будівництво церкви-пам’ятника у стилі козацького бароко.
Автор проекту – архітектор Юрій Кодак з Канади.
Автор іконостасу та мозаїки над вхідними дверима ззовні – художник Петро Холодний (молодший).
Оформив інтер’єр – Борис Макаренко.
Мозаїку святої Ольги створив Михайло Михалевич.
Різьба по дереву Андрія Дарагана.
10 жовтня 1965 року храм було освячено на честь Андрія Первозванного і в пам’ять про усіх, хто загинув від Голодомору 1932-1933 років.
З часом українське кладовище у Савт-Бавнд-Бруці перетворилося на головний український некрополь не лише у США, але й в світі.
Тут поховані:
- двоє президентів УНР в екзилі,
- командири двох дивізій та п’яти полків Армії УНР,
- командувач Української національної армії
- командир «Поліської Січі» УПА,
- воїни УПА,
- члени ОУН,
- українських політики;
- українські науковці
- українські діячі культурного і духовного відродження.
Не раз українські могили у Савт-Бавнд-Бруці зазнавали нападів вандалів, але щоразу відновлювалися. Місцева українська громада звинувачує в організації цих нападів російські спецслужби.
У 1984 році кількість поховань на цвинтарі Святого Андрія Первозванного сягнула 2500, а у 2020 році – 7 500 могил.
