Військовий капелан і священник ПЦУ Дмитро Поворотний у своєму блозі згадує людей, які “люблять зверхньо і, як вони думають, дотепно пожартувати про Церкву”:
“Вони люблять в стилі “кварталу 95” потролити попів, мовляв: “яка від них, дармоїдів, користь? Щось бубнять, кадилом машуть, “стрижуть бабло”, в дзвони б’ють, заважають людям спати, краще б чимось корисним зайнялись! Понабудували церков на кожному кутку, яка користь від того, скільки грошей перевели марно, краще б бєдним людям роздали!””…
Тож капелан нагадує про роль церкви під час Революції Гідності і сучасної російсько-української війни.
“30 листопада 2013 року.
Михайлівський Золотоверхий монастир відкриває браму людям, в основному студентам, побитим на Майдані “Беркутом”, і дає їм прихисток. Дзвони монастиря, які заважають чувачкам спати, б’ють в набат, потім 11 грудня знов всю ніч б’ють в набат. При небезпеці Майдану і на похованнях загиблих Героїв Небесної Сотні дзвони монастиря б’ють знов і знов, щоб розбудити Гідність, щоб чувачки-персонажі “кварталу 95” ставали громадянами України.
Потім на довгі місяці монастир стає одним із осередків Революції Гідності, прихистком, шпиталем. Саме тут священики відспівували загиблих на Майдані, “машучи” кадилами.
А потім, навесні 2014, від стін тисячолітньої святині перші священики-капелани, разом з першими добробатами, йшли на Схід зустріти і зупинити ворога.
Всі роки війни монастир збирає і передає гуманітарну допомогу воїнам і потерпілим від агресії росії”.
Дмитро Поворотний закликає: “перш ніж починати “кварталити” Церкву- згадайте хоча б Михайлівський Золотоверхий монастир і усвідомте, що таких храмів нашої, Української Церкви – сотні по всій Україні.
Згадай-Те і Усвідом-Те! Звичайно, якщо ви не чувачки…”.
