13 листопада, у Міжнародний день незрячих людей предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній закликав не бути сліпим до проблем незрячих людей. Він запевнив, що такі люди лише «фізично не бачать очима, але «бачать» по-іншому – звуками, відчуттями, дотиками, серцем… І часто – «бачать» набагато чіткіше за інших, бо очі можуть обманювати, а серце – ні.»
«Як відповісти на запитання, хто з нас «інакший»: зрячі чи незрячі люди?, – питає митрополит. – Подякуйте Господу за все, що маєте, і подумайте: як ви використовуєте всі дари Божі – лише для власної користі чи й на благо іншим? Адже Господь наш Ісус Христос заповідав допомагати ближнім, виявляти до них свою любов. Як ми знаємо зі Священного Писання, Він неодноразово під час Свого земного життя зцілював незрячих людей».
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній попросив ніколи не ставитись зверхньо до людей із фізичними вадами, бо вони – нічим не гірші за інших. «Просто їхні можливості – інакші. А у ставленні до них виявляється щирість вашої віри, вимірюється ваша людяність, добро, милосердя. Часто люди з фізичними вадами значно сильніші внутрішньо, духовно, адже їм доводиться долати набагато більше проблем і перешкод у своєму житті. Я неодноразово в цьому пересвідчувався під час зустрічей із ними».
«Їхня внутрішня сила і водночас любов до життя вражає, – підкреслив Епіфаній. – І тому багатьом людям є чому в них повчитися. Вони відрізняють важливе від другорядного, справжнє від штучного, фальшивого. Вони обман і нещирість відчувають своїм серцем, своїми духовними очима. І хоча незрячі люди, здавалося б, живуть у темряві – їхня сила освітлює їх зсередини».
Предстоятель ПЦУ закликав не бути сліпими до проблем незрячих людей і не виділяти їх «окремо», а бути поруч, не створювати для них проблем, а допомагати вирішувати їх, не сприяти нагромадженню комплексів, а навпаки – долати їх разом, не ізолювати від суспільства, а інтегрувати їх у повноцінне життя. «І тоді всі ми зрозуміємо, що це не люди – з «обмеженими можливостями», а це світ довкола них, на жаль, поки обмежений. Але цілком у наших силах його змінювати, зробити відкритим для всіх, навіть для тих, хто має життя «на дотик»».
Блаженнійший сказав, що все в руках Божих і як обернеться наше життя в майбутньому – не знає ніхто. Тому поки маємо час і можливість – допомагаймо тим, хто цього потребує, адже: «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, – бо в цьому є Закон і Пророки» (Мф. 7: 12).
