Днями заступник глави синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦС) РПЦ архієпископ Леонід (Горбачев) оприлюднив заяву про те, що в РПЦ вивчають можливість прийому до свого складу групи священників Александрійського патріархату. Суть заяви зводиться до банального шантажу. Владика Леонід, який свого часу ніс там свою «дипломатичну» місію, говорить про «сотні» звернень представників духовенства, яке буцімто різко невдоволене тим, що патріарх Феодор ІІ (Хорефтакіс) визнав автокефальну статусність Церкви України. Щиро подивований глибокій обізнаності духовенства африканського континенту, яке так щиро переймається проблемами українського православ’я.
Про це пише митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко) на своїй сторінці в соцмережах.
Наявна в мене з джерел ВЗЦЗ інформація описує події, що передували озвученню такої гучної заяви. Зокрема, стало відомо, що восени поточного року в Росії відбулась певна подія: до Москви були запрошені троє священників з Кенії. У період з 20 вересня по 12 жовтня 2020 року відбувся негласний візит до Російської Федерації на запрошення РПЦ-сторони, з благословення патріарха Кирила «лідерів груп кенійських кліриків» архімандрита Анастасія (Kihali Elekiah Andago, 19.12.1961, паспорт АК0002096), ієрея Агапія (Omukuba Habbil Lipesa, 31.12.1976, паспорт АК0617974) та ієрея Антипи (Odhiambo Erick Chrispin, 13.07.1974, паспорт АК0779028).
У ВЗЦС висловлювали впевненість у тому, що дозвіл в’їзду до РФ та можливість зустрічі із зазначеними представниками «африканської опозиції» «сприятиме зміцненню авторитету Росії і Російської Православної Церкви серед значної частини православних кенійців – духовенства і мирян».
За підсумками зустрічей, у ВЗЦС РПЦ поспішили оголосити, що в «Александрійській Церкві існує потужна опозиція Патріарху Феодору серед місцевого темношкірого духовенства». А священники Кенії і Танзанії, нібито, вже фактично полишили Александрійський патріархат і прагнуть приєднатись до РПЦ, написавши про це прохання.
Зрозуміло, якщо моспатріархія наважиться прийняти під свій омофор африканські парафії, така агресивна експансійна політика викличе різкий протест навіть тієї частини світового православного духовенства (грецького церковного середовища), яке традиційно прихильне до РПЦ.
В РПЦ це прекрасно розуміють, а тому і не поспішають приймати «африканську опозицію» до свого складу. Було вирішено вплинути на позицію патріарха Феодора через російсько-єгипетські державні відносини, задіявши звичну «дипломатію» шантажу. Офіційна Москва тисне на державну владу Єгипта, що дії патріарха Теодора шкодять двостороннім відносинам. У ВЗЦС переконані, що патріарх досить чутливий до сигналів з боку єгипетської влади.
Варто зауважити, і чи це не головний стримуючий фактор, що переважна більшість храмів африканського континенту є місійними, тобто збудованими за сприяння Александрійського патріархату, і перебувають на його балансі. Відтак, жоден священник, який задумав перейти під омофор патріарха Московського, не зможе «забрати» з собою храмове приміщення та іншу власність.
