Сьогодні, у день народження митрополита в Києві Онуфрія (Березовського), проаналізуємо його діяльність як глави РПЦвУ, якою він керує вже із серпня 2014 року. Чи може він говорити про свою «духовність», авторитет і лідерство, коли не шанує Україну і мовчить про злочини Кремля проти нашої держави?
Він не встав, щоб вшанувати українських героїв у Верховній раді. Він брехав про непричетність своєї церкви до російсько-української війни, бо його єпископи мають нагороди за «Приєднання Криму до Росії» (зокрема мова йде про Калинника). Онуфрій лукавить, що його церква не Московського патріархату, бо в Криму, на всіх табличка і єпархіальних управліннях пише УПЦ «Московського патріархату», достатньо зайти навіть на сайт де все це пише. Онуфрій не бореться за духовну незалежність від Росії і не долучився до Об’єднавчого собору, щоб хоча б у час війни з Російською агресором, обрубати духовні зв’язки із антихристами. Навпаки Онуфрій потурає ненависті й брехні проти інших церков й стоїть на захисті «руского міра».
Чи може Березовський зватись митрополитом і православним, коли його єпископи благословляли сепаратистів і терористів, які розв’язали війну в Україні, а він на це лише «розводить руками»?
Чи може Онуфрій претендувати на роль очільника української церкви, але не осуджувати російську агресію проти України?
Чи може очільник Російської церкви в Україні митрополит Онуфрій (Березовський) далі безперешкодно перебувати в Україні після своїх заяв, про примирення із окупантами? На його думку, щоб почався реальний мирний процес на сході України, опонентам необхідно «заглянути один одному в очі». Тобто, на його думку, українці мають заглянути в очі російським вбивцям, які замордували десятки тисяч людей і захопили території і одразу настане мир.
Чи може Онуфрій молитись за Україну і бажати їй добра, якщо він назвав війну «конфліктом» і закликав не вважати за ворогів Л/ДНР і пробачити їх? Також у Московській церкві біля ікон стоять патрони, а РПЦвУ розказує про «миротворчість».
Чому Онуфрій не робить ніяких зауважень закарпатським сепаратистам, які служать в його церкві священниками? Це по християнськи мовчати на зло і сепаратизм?
Духовність і християнства, зокрема православ’я це не тільки віра, але і вчинки дусі Євангелія, бо «віра без діл мертва», «за справами твоїми судитиму тебе», каже Євангеліє. «Духовний» християнин не може так толерувати величезну машину ненависті і брехні, пропаганди і агресії прти України. А якщо Онуфрій ще й очолює її і нагороджує тих хто цю агресію поширює? Можливо боїться втратити посаду, але ж де тоді поділась духовність і любов до ближнього. Адже любов до ближнього народжує квітучу Україну, а не сепаратизм і окупацію «русикй мір».
Якби Онуфрій любив Україну, то він би не висвячував у диякони, проросійського депутата від ОПЗЖ Вадима Новінського, який до того ж є громадянином РФ.
Коли святі отці хотіли віддалитись від світу то йшли в пустелю або у безлюдні місця. Так, як Онуфрій не пустельник, а живе серед сотні фотокамер, то має боротись із злом тут і зараз. Він повинен вшановувати Українських воїнів, говорити про російську агресію, і карати тих служителів його церкви, які благословляють сепаратизм, які освячують пам’ятники «ополченцям» і які отримали медаль «за приєднання Криму». Але цього всього немає. Тоді питання чи є Онуфрій православним християнином, залишається риторичним, тобто таким, що не потребує відповіді.
Чи може Онуфрій (Березовський) зватись православним, коли його єпископи благословляють бойовиків?
