Після грудня 2018 року єпископи «УПЦ МП» підлягають суду Вселенського патріарха, – богослов Кирило Говорун

Лист Патріарха Варфоломія Церкваріуму — важливий церковний документ. Богослов Кирил Говорун пояснює цей лист у своїх коментарях.
Богослов Кирило Говорун пише, що в листі, ще раз підкреслюється скасування акта 1686 року. Таким чином після грудня 2018 р. в Україні року було дві православні юрисдикції: автокефальна ПЦУ і тих залишків Київської митрополії Константинопольського патріархату, які всупереч церковній дисципліні і канонічній традиції Православної Церкви відмовились визнавати рішення своєї кіріархальної Церкви, себто Константинополя.
«Попри те, визнають ці залишки свій справжній статус чи ні, – підкреслює богослов, – їх статус залежить від того, як його інтерпретує їх Мати-Церква, себто Константинополь. І ось Константинополь нарешті дав канонічну інтерпретацію цього статусу: зі статусу правлячих архієреї УПЦ (МП) переведені у статус титулярних архієреїв».
Це означає, що як титулярні архієреї Вселенського трона, єпископи УПЦ МП підлягають його суду. «То ж нехай збирають більше вугілля на свою голову своїми «безумними глаголами» проти своєї Матері-Церкви», – написав Говорун.
Він зауважив, що посилання у листі на 8 правило Нікейського собору, де йдеться про допущення паралельного служіння з канонічною єрархією для тих, хто колись був катаром – не є випадковим. Давні катари — це по суті теперішні фундаменталісти. Це очевидний натяк на фундаменталістський нахил у сучасній УПЦ МП (РПЦвУ).
Професор впевнений, що ті провідники РПЦвУ, від архієреїв до дияконів, які завели її у самоізоляцію, стали подібні до героїв Аристофана. «У цій трагикомедії, грецькій за своїми масштабами, вони, перервавши спілкування із Константинополем, фактично самі себе екскомунікували. Я не знаю, чи плакати тут, чи аплодувати», – додав він.
Кирило Говорун каже, що за своєю типологією українська автокефалія є балканською: «Об’єднавчий собор 15 грудня 2018 року віднесено до категорії Κληρικολαϊκή Συνέλευση. На початку 19 ст. у Греції і у середині того ж століття на Балканах такі «зібрання» були засадничими для встановлення автокефальних церков. До речі, в них брали активну участь і політики».