В інтерв’ю кіпрському виданню Кафімеріні архієпископ Кіпрський Хризостом II розповів про причини свого рішення визнати Православну церкву України.
– Я зробив це через серйозну причину. Мене запросив Його Святість в лютому минулого року. Я вірив, що зможу продовжити свої зусилля, щоб побачити всіх предстоятелів і переконати їх. Оскільки я протягом 30 років був представником Кіпрської Церкви на всеправославних конференціях, я знав погляди всіх автокефальних Церков. Я бачив, що одна Церква хотіла втрутитися в межі іншої. І я був єдиним, хто відреагував, і я сказав їм: «Брати, ми всі стали національними Церквами, спочатку ми нація, а потім – православні. Це помилка». Ми повинні бути спочатку православними, а потім вже нацією. Православ’я має виступити і об’єднатися.
За винятком чотирьох Апостольських церков Близького Сходу, інші Православні церкви «народилися» в Константинополі, навіть після падіння [Візантії]. Серед них Російська Церква. До честі Вселенського Патріархату, він передав автокефалію і території іншим Церквам.
У випадку з Україною, яка була митрополією Вселенського патріархату, її передали Російській Церкві тимчасово, як і у випадку з новими землями в Греції. Після падіння комунізму (1998-91 рр., – ред.) Вселенський Патріархат попросив Російську Церкву повернутися до відносин, що склалися до 1917 року. Цю пропозицію відхилив тодішній патріарх Московський Алексій. І ось вони приходять сьогодні і поводяться так. І я запитав Вселенського патріарха: якщо існують канони, чому ж він втручається (Московський Патріархат)?
Я знаю, що сьогодні він відкинув дві єпархії від Грузії, єпархії від України, взяв половину християнства (Території Помісної церкви – прим. І. Б. ) у Польщі, він взяв єпархії у Румунії (мова йде про Буковинську та Бессарабську митрополіях – прим. І. Б. ). Як він опинився в Америці, щоб влаштувати там автокефальну Церкву, хто йому дав право? Таке посягання на чужі території викликали потрясіння у всьому Православ’ї. Ми, як Церква, спочатку православні, а потім греки, і ми зберігаємо це як зіницю ока.
Джерело: Блог Іллі Бея на РІСУ.