Ще 250 в’язаних пар рукавичок, а загалом понад 2100, передала військовим через капеланів луцька волонтерка Валентина Мазурик.
Вона не бачить, а 2 роки тому ще й не чула. Тому зайнятися благодійністю було для нею справою життя. І так уже 6 років жінка наосліп в’яже тепло українським солдатам. Про це йдеться в сюжеті Андрія Гнатюка, повідомляє ВолиньРost.
Зважаючи на те, що зими останнім часом малосніжні волонтерка компонувала кольори так, щоб вони підходили війсковим залежно від їхнього місця несення служби.
“В 2014 році почала вчитися в’язати, а вже у 2015 – віддала першу партію рукавиць. Працюю по 14-15 годин, практично весь час, скільки можна – стільки я й в’яжу”, – розповіла Валентина Мазурик.
Клубки ниток за кольорами їй розкладають зрячі люди, а далі вже на дотик вона знає де і що лежить.
“Я хочу, щоб війна скоріше закінчилась. Якщо кожен буде для цього робити хоч щось, то вона може і закінчиться трішки скоріше”, – сподівається незряча волонтерка.
Партію рукавиць направлять в 204-ту бригаду тактичної авіації ім. Олександра Покришкіна.
“Ці рукавиці будуть згірівати не тільки руки, а ще і душу”, – зауважив капелан льотної бригади протоієрей Олександр Вронський.
Частину рукавичок через капелана волонтерка передала ще й Луцькому прикордонному загону.
