28 жовтня у Празі пожежа знищила дерев’яну церкву св. Михаїла. Церква збудована у 17 столітті і її перевезли до столиці Чехословаччини з Підкарпатської Русі. Кілька пожежних команд кинулись її рятувати, але, попри їхні зусилля, не могли дістатися безпосередньо до палаючої церкви, тож вдалося зберегти від нещадного вогню лише основу пам’ятки.
Чехи, пишучи про трагічність випадку, знають ціну втрати, адже вже рятували церкву у далекому 1929 році, перевізши дерев’яну сакральну будівлю до Парку Кінського в Празі, де вона була справжньою родзинкою.
Тож, до перетворення на попіл, церква святого Архістратига Михаїла встигла побачити багато. Ось її історія.
Збудували лемківську греко-католицьку церкву св. Михаїла в селі Великі Лучки у 1625 році (за іншою версією, на поч. XVIII ст.). Відтак пізніше, найімовірніше в 1793 році, її перевезли в село Медведівці, саме тоді було зроблено капітальний ремонт із заміною перекриття. Дерев’яна будівля, зрублена з дубових брусів, міцно скріплених на кутах без жодного гвіздка у спеціальні замки, служила сільській громаді ще понад 250 років. А 7 вересня 1924 року в газеті «Русинський вісник» було оголошено про її продаж. Тоді, в післявоєнний час, село перебувало у важкому фінансовому стані, тож представники громад Медведівців та Праги домовилися про продаж за 32 000 чехословацьких крон і перевезення церкви до столиці. За виручені кошти селяни змогли добудувати муровану церкву, яку зводили поряд з дерев’яною.
Влітку 1929-го року колоди оцифрували, будівлю розібрали, і з Мукачева залізничними вагонами відправили до Праги. Храм установили в Парку Кінського, на високому пагорбі Петржіна, під наглядом архітектора В. Фабіана та митця А. Богача.
Урочисте відкриття храму відбулося о 11 годині, 10 вересня 1929 року, з нагоди 10-річчя входження тодішньої Підкарпатської Русі до Чехословаччини. На відкритті були присутні губернатор Підкарпатської Русі Антон Бескид, єпископ Мукачівської єпархії П. Ґебей, ректор Українського вільного університету Дмитро Антонович, куратор з Медведівців М. Довганич, а також урядові особи та керівництво празької мерії.
У тексті запрошення на подію йшлося: «…на згадку про перше десятиліття нерозривного союзу між Підкарпатською Руссю та Чехословацькою Республікою». Це був символічний жест дружби між двома народами. У виступах також висловлювалося побажання, щоб церква була діючою.
Слід зауважити, що передача дерев’яних церков із тогочасного Закарпаття була, зокрема, пов’язана з атмосферою періоду, налаштованою на збереження культурної спадщини Чехословацької Республіки, частиною якої була Підкарпатська Русь.
Протягом двох десятиліть церква була дуже відвідуваним музейним експонатом. Невеликий ремонт був проведений в 1940 році, але церква не була в хорошому стані після закінчення Другої світової війни. В епоху комунізму, впродовж декількох десятиліть, не вдалося суттєво рекламувати будівлю, і вона фактично не була відкритою для громадськості. Більше уваги до неї було привернуто вже в 2000-них роках. З 2008-го проводились літургії.
Вдень, 28 жовтня 2020 року, церкву охопило полум’я. Пожежникам вдалось врятувати лише частину основи будівлі…
Посольство України у Празі назвало пам’ятку однією «з важливих ниточок, що культурно та історично пов’язують наші народи», та закликає чеські правоохоронні органи детально розслідувати цей інцидент. Політики та культурні діячі Чехії також висловлюють думку про відновлення історичної пам’ятки, і вже сьогодні в країні планують оголосити збір коштів для цієї мети.
Безперечно, відновлення цієї архітектурної пам’ятки із Закарпаття буде важливе та знакове для усіх нас.
Джерело: uzhgorod.net.ua
