Російська православна церква – це один із геополітичних інструментів Путіна. РПЦ залишається важливим важелем політичного впливу Кремля на всьому пострадянському просторі та навіть Сирії. Про це свідчать останні події в Білорусі, Україні, Сербії, Чорногорії й інших країнах. Особливо це просліджується напередодні, якихось політичних змін та виборів. На жаль, багато є ще тих, хто не розуміє, що ідейно та організаційно Московський патріархат в Україні та «Новороссия» – це як дві голови одного кремлівського імперського орла.
Медведчук, Данилевич, конвертоплани США та «люди миру»
Так в Україні за кілька тижнів до виборів активізувалась РПЦвУ. Її речнику Миколі Данилевичу не сподобались американські конвертоплани. «Мені здається ми втрачаємо залишки незалежності й суверенітету, а сильні країни світу цього сприймають нас, як колонію, як аборигенів», – написав служитель РПЦвУ Микола Данилевич.
Нещодавно Данилевич, «перебуваючи поза політикою» закликав йти до влади, щоб захищати московський патріархат в Україні. Також натякнув, що треба підтримувати проросійських депутатів, адже вони підтримують Московську церкву.
Керуючий справами РПЦвУ Антоній (Паканич) 21 вересня провів у сумнозвісній Святогірській лаврі форум люди миру який підтримав відомий українофоб і депутат ОПЗЖ Віктор Медведчук. Алк у РПЦвУ відхрестились від впливу кума Путіна на форум «Люди миру». На форумі найбільше запам’яталась жіночка, жителька с. Піски й вірянка РПЦвУ, яка критикувала ЗСУ за мародерство і не розуміла від чого її прийшли захищати. Також за її словами українська армія бомбила мирних жителів.
Сам лідер ОПЗЖ Віктор Медведчук, аби ще раз підтвердити свою миротворчість, насправді, попри заяви так званої УПЦ МП, підтримав проросійський форум «Люди миру». 6 жовтня 2020 року зустрівся із Путіним і попросив у нього вакцину від COVID-19.
Політолог і учасник АТО Ігор Шолтис каже, що у Львові вміють протистояти «медведчукам», але більшу загрозу становить московська церква.
Очільник РПЦвУ Онуфрій взагалі сказав пробачити російських окупантів. Він назвав війну «конфліктом» і закликав не вважати за ворогів Л/ДНР і пробачити їх. Раніше подібні заяви зробив намісник Святогірської лаври Арсеній, вважає, що війну почала Україна.
Таким чином Росія через свою Церкву намагається вбити в мізки українців меседжі про примирення та мир.
Труханов, Новінський і Онуфрій
Онуфрій здійснив тур разом із проросійським депутатом Новинським під час коронавірусного карантину в квітні 2020 року. Проте проросійськість Новінсько, як і у випадку із Медведчуком РПЦвУ, в особі Антонія (Паканича) заперечує й каже що це все попередня влада начепила на Вадима такі ярлики.
У червні в мережі з’явилось фото радісного Новинського із новою богослужбовою нагородою диякона – правом носіння камилавки (головного убору в Православній церкві фіолетового або чорного кольору у вигляді дедалі ширшого догори циліндра. Вона є нагородою для священників).
Після виборів у Білорусі нардеп і диякон Російської церкви в Україні Вадим Новинський звернувся до президента Володимира Зеленського з проханням офіційного визнання підсумків виборів президента республіки Білорусь, що відбулись 9 серпня. Новинський зазначив, що процеси, які відбуваються зараз в Білорусі, мають «аналогічний сценарій з тими, що відбувалися в Україні раніше».
На початку жовтня очільник РПЦвУ Онуфрій (Березовський) пропіарив громадянина Російської Федерації, проросійського політика Генадія Труфанова, а також благословив його йти на посаду міського голови Одеси. Під час зустрічі Труханов передав оформлені документи земельної ділянки, на якій розташований Свято-Іверський монастир, у власність Одеської єпархії РПЦ в Україні.
Після цієї зустрічі мер Одеси Труханов заявив, що проспекту Небесної сотні повернуть колишню назву – проспект маршала Жукова.
Як ми бачимо руських мір та РПЦвУ йде нога в ногу як вірні друзі і соратники.
«Вєжлівиє батюшки» в Криму
Напередодні «референдуму» про входження Криму до складу Росії, біля воріт українських військових частин з’являлися крім «зелених чоловічків» без розпізнавальних знаків і козаків були й священики Російської православної церкви (РПЦ). Вони вмовляли українських військових не “проливати кров братського народу”. Й них це вийшло – і практично всі українські військові на півострові склали зброю і багато хто перейшов на сторону РФ.
Допомагали російським силам в Криму не тільки прибулі на півострів представники РПЦ, а й місцеві священики – представники Української православної церкви Московського патріархату.
Деякі кримські храми Московського патріархату в дні протистояння перетворювалися в казарми і навіть збройові склади. Відомо про шість храмів, що слугували військовими частини для казачих формуваннь, які заходили з території Росії до Криму. А про скількох храмів і зовсім нічого не відомо…
У Головному храмі Збройних сил Російської Федерації вирішили встановити мозаїку присвсяченій анексії Криму.
У 2014 році бахчисарайский храм ієромонаха Калинника (Чернишова) в селі Затишному служив храмом-базою для військ Російської Федераці і допомагав їм у анексії Криму: там були і зброя, і засоби захисту, і продовольство, і казарма. В ЗМІ збереглися згадки, як в 2014 році Калинник «розмістив склад зброї для” Самооборони Криму “на території храму Святого пророка Іоанна Хрестителя»
В квітні 2015 року внесений до бази даних Центру «Миротворець» за активну участь в анексії Криму Російською Федерацією. Нагороджений медаллю окупаційної адміністрації Криму «За защиту Крыма». Також у 2014 році отримав нагороду від командування «кримських ополченців» за духовну підтримку та душпастирство
Після усіх цих сепаратиських дій, РПЦвУ не посоромились зробити Каллініка архієреєм Московського патріархату.
Продовження окупації Криму після 2014 року
Служителі РПЦвУ в Криму відверто співпрацюють із російською владою, освячують російські ракети, російських військовослужбовців та беруть участь в російських військових навчаннях, зокерма «Кавказ 2020». Російьську зброю служителі УПЦ МП називають «зброєю правди».
Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар РПЦвУ (так звана «УПЦ МП») має угоду з керівництвом Чорноморського флоту РФ, а очільник так званої «УПЦ МП» митрополит Онуфрій несе пряму відповідальність за участь священників його церкви в окупації Криму Росією, повідомив у програмі «Питання національної безпеки» митрополит ПЦУ Климент (Кущ).
Служителі так званої «УПЦ МП» нагороджують колаборантів і окупантів української землі. У вересні 2020 року у Катерининському залі Будинку офіцерів флоту відбулася церемонія вступу на посаду окупаційного губернатора міста Севастополь Міхаіла Развожаєва. Привітати обраного главу міста прийшли єпископ Ялтинський Нестор, благочинний Севастопольського округу протоєрей Сергій Халюта та окупаційний глава Криму Сєргєй Аксьонов, повідомляє сайт «УПЦ МП».
Попри те, що представники РПЦвУ активно допомагають російським окупаційним силам в Криму, голова юридичного відділу РПЦіУ протоєрей Олександр Бахов піддав критиці поданий у Верховну Раду України законопроєкт про військове капеланство, який передбачає погодження з СБУ кандидатур військових капеланів України. При цьому офіційні представники РПЦвУ не коментують всебічну підтримку, яку єпархії УПЦ (МП) надають російським окупаційним силам в Криму, освячуючи бойову техніку і відпрацьовуючи оптимальну схему служіння священників на бойових позиціях росіян.
Очільник Московського патріархату в Україні митрополит в Києві Онуфрій (Березовський) у своїй заяві «щодо миротворчого процесу в Україні», назвав війну з Росією на сході України — «збройним конфліктом». Також глава РПЦвУ жодного разу не згадує про кадрові війська та зброю російської федерації в Донецькій та Луганській областях України. Не згадав Онуфрій і про анексію Кримського півострова Росією.
У Мінінтеграції у вересні 2020 року заявляли, що Російська Федерація використовує Російську православну церкву (РПЦ) як інструмент утиску щодо українських громадян на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей та Криму.
Новоросію легітимізують служителі РПЦвУ
Проєкт «Новороссия» зароджувався ще задовго до 2014 року. Архієпископ Євстратій (Зоря) розповів, як у 2006 році в Чернігові віряни Московського патріархату мітингували під стінами церкви із прапорами «Новоросії» та плакатами патріарха РПЦ Кіріла (Гундяєва). «Красномовною була символіка протесту. Прапори з написом «Новороссия» з‘явилися там не випадково. Як і зворушливе їх поєднання з «Партією регіонів» та «прогресуючими соціалістами» Наталії Вітренко», – написав архієпископ Євстратій у Facebook.
Задовго до 2014-го та відкритої агресії Кремля проти України розпочалася «артпідготовка». «В свідомість прихильників «русскава міра» стали впроваджуватися необхідні ідеологічні конструкції – такі, як «Новороссия». Слід нагадати, що Кауров з Одеси, очільник структури, якій належали ці прапори, у ті роки був головним «борцем за канонічну церкву» «проти захватів храмів розкольниками», гастролював цілою Україною – а в 2014-му намагався створити «Бессарабскую народною республику», втік до Московії та прозябає десь там», – написав архієпископ ПЦУ.
У 2020 році митрополит Московського патріархату в Україні Митрофан (Нікітін) заявив, «що люди з тієї сторони (тобто Л/ДНР) війни не хочуть». При чому сам він неодноразово брав участь у заходах псевдореспублік Л/ДНР. 27 липня 2017 Митрополит Митрофан під прапорами «ДНР» провів молебень за загиблими “ополченцами” та освятив пам’ятник в Горлівці (проспект Перемоги, м.Горлівка).
Митрофан має славу «особистого духівника» одного з найбільш ядрено-колаборантських мерів – Приходько Івана Сергійовича, який у 2014 році перейшов на бік так званої “ДНР” та отримав там посаду мера Горлівки. Митрофан (Нікітін) розповів в інтерв’ю, що його церква не ділить людей на «своїх і чужих» і ставиться до сепаратистів і колаборантів «не як до ворогів, а як до своєї пастви».
Так звані священнослужителі «УПЦ МП» у 2018 році активно зазивали до лав сепаратистських бандформувань «ДНР». Святогірська лавра переховувала Гіркіна, а її намісник, як ми вище вже писали, сказав, що війну почала Україна. Кошти на потреби Л/ДНР збирають навіть у Німеччині.
СБУ навіть повідомила про підозру російському священнику, який допитував українських полонених у так званій «ДНР».
Терористи ДНР навіть допомагали створювати релігійну ворожнечу в областях, що межують із ОРДЛО.
Янукович, як благонадійний президент для РПЦвУ
До подій Революції Гідності РПЦвУ мала в Україні доволі широкий вплив й користувалась підтримкою сильних світу цього. У 2013-2014 році, коли український народ відчайдушно боровся за свої європейське майбутнє, вся РПЦвУ не виражала єдиної чіткої позиції. Утім деякі її служителі показали себе із не кращої своєї сторони. Зокрема одіозний намісник Києво-Печерської лаври у січні 2014 року висловив підтримку від усієї РПЦвУ президенту-втікачу Януковичу, якого порівняв із самим Христом. Так після урочистого молебню з нагоди Дня Соборності Павло у свої проповіді, звертаючись до Януковича сказав, що «сегодня вы несете тяжелый крест и Церковь с вами сегодня до конца, подобно тому, как Симон Киринейский помогал нести Крест Христу на Голгофу». Самі ж події на майдані владика називав «проплаченими».
Його колега, не менш одіозний московський священник Андрій Ткачев, який до 2014 року звершував своє служіння у Києві, прямо із церковного амвону прокляв усіх учасників Революції гідності. Так після богослужіння 25 січня 2014 року Ткачов у проповіді заявив, що особисто він молиться за те, щоб «Господь вселив страх і трепет в серця і в кістки заколотників. Щоб Бог послав їм хвороби в будинок і на вулиці, страх на вулиці і страх в будинку, щоб вони спокою не мали, щоб вони зжерли один одного, нехай гад зжере гада – я жаліти про них не буду». Самих же учасників Революції горесвященик назвав «ворогами» України.
Закарпатський сеператизм і Московська церква
Нещодавно Влада Чехії арештувала «лідерів» підконтрольного Росії крила русинів Василя Джугана та Михайла Тяска. 2019 року президент Чехії Мілош Земан зустрівся з цими самими «лідерами». Та найцікавішою особою із присутніх був священник РПЦвУ Дмитро Сидор. Саме його називають неофіційним лідером русинів Закарпаття.
Дмитро Сидор, настоятель Хресто-Воздвиженського собору РПЦвУ в Ужгороді наполегливо іменує український народ Закарпаття (історично сформований субетнос українського народу) так званими «русинами».
У вересні 2020 року в Ужгороді агітацію ОПЗЖ роздавали прямо на території церкви РПЦвУ де служить священник-сепаратист Дмитро Сидор
Ще 2008-го проти Дмитра Сидора було заведено кримінальну справу за статтею «Зазіхання на територіальну цілісність України» (ч.2 ст. 110 УК). А 1 грудня того ж року у Мінську товариш Сидор проголосив незалежність «Республіки Подкарпатська Русь». Ужгородський клірик Московської церкви також відомий різкими і провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною». За інформацією ЗМІ Сойм підкарпатських русинів, який очолює сам Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Русскій мір».
Саме існування «русинської нації» серйозними дослідниками не визнається, у тому числі і автором монографії «Російський» сепаратизм: націєтворення IN VITRO», професором Ужгородського національного університету Любомиром Белеєм.
«Русинство – це майстерно сконструйована технологія, а не наука. Те, що не стосується української культури, я пропоную не називати русинським. Це проєкт дезінтеграції українського простору», – впевнений Любомир Белей.
Сидор неодноразово виступав на проросійських майданчиках, на кшталт «Русскіє на Украінє» з різкими заявами на адресу України. З приводу взаємини Закарпаття та України протоієрей Димитрій Сидор повідомив: «Якщо ви дружину б’єте, то вона, врешті-решт, вас залишить! І дарма потім ви будете заявляти, що вона «зла сепаратистка і шпигунка сусіда!». А не треба було її бити». «СБУ для нас – терористична організація», – додав московський священник.
У Селі Ділове на Закарпатті стався конфлікт. Після переходу до ПЦУ громада не може зайти до церкви, бо місцеві прихилники РПЦ привезли туди тітушок і «гастролерів». Пізніше виявилось, що у церковному конфлікті бере участь і монах Венедикт Хромей, який відкрито виступає за Русинську народну республіку та є прихильником «русского міра», Шарія і ОПЗЖ.
Білорусь, «останній Європейський диктатор» і фактор РПЦ
Яу тільки в Білорусії спалахнули протести і митрополит Павел почав висловлювати не надто чітку позицію щодо режиму Лукашенка, патріарх РПЦ Кіріл його одразу прибрав із посади. В Кремлі почули, що пахне смаленим і треба робити рокіровку, тому Павла, який встиг навіть «сердечно привітати» Лукашенка з перемогою на виборах, 25 серпня відправили до РФії, а на його місце призначили «першого корінного білоруса» Веніаміна (Тупеко). Той почав ще більше прислужуватись режиму Путіна. Офіційний сайт неодноразово називав Лукашенка – президентом Республіки Білорусь. Такі дії синоду РПЦ українські богослови назвали наругою над тією мізерною автономією, що була в Білоруського екзархату.
Від періоду коли Тупеко поцілував Кірілу руку й прийняв від нього третю панагію і до теперішнього часу пройшло всього більше одного місяця, але за цей короткий період очільник білоруської філії РПЦ встиг поцілувати «останнього Європейського диктатора» у щоку й тепло прийняти його на одній із парафій де було освячення храму. Лукашенко перебував у супроводі російського олігарха Гуцерієва.
Нейтрального ставлення до влади в Білорусі не сталось, хоча раніше новообраний глава Білоруської філії РПЦ заявив, що не буде підтримувати протести в Білорусі, а позиція Білоруського екзархату повинна бути «нейтральною».
Окрім цього, «останній диктатор» і митрополит Веніамін (Тупеко) обмінялись іконами в подарунок. Разом із Лукаченком був російський олігарх Гуцерієв. Про масове побиття мітингарів, 6000 заарештованих і про каліцтва ніхто і мови не вів, адже це не вписується в Путінсько-Лукашенківську політику партії. Для Путіна, як і для Лукашенка масові заворушення є дуже страшні й небезпечні, адже за ними може піти зміна влади. Щоб цього не сталось, людей заспокоює так звана Російська православна церква.
В той час, коли білоруських священників судять за протести проти насильства, одиночні мирні акції чи покладання квітів, а також, коли тривають затримання та побиття з боку силовиків у відношенні мітингарів, призначений Москвою митрополит Веніамін (Тупеко), як і віряни храму на честь Хрестителя Господнього Іоана, підтримують дії Лукашенка і бажають собі такого майбутнього і надалі.
Нещодавно Патріарший екзарх всієї Білорусі заборонив виконувати у храмах гімн «Магутны Божа». Також Веніамін (Тупеко) нагородив посла РФ і чиновників, наближених до Лукашенка.
В середині вересня Веніамін (Тупеко) у бесіді з російським пропагандистським каналом RT сказав, що Білоруський екзархат має казати, де правда, а де брехня: «І позиція (Білоруської церкви московського патріархату, – ред.) повинна бути, з одного боку, нейтральною і служити примиренню, а з іншого – ненав’язливою і некатегоричною, але з любов’ю і турботою сповіщати Слово Боже, яке говорить, де правда, де брехня, де гріх, де чеснота і як постаратися в цій ситуації за допомогою чесноти знайти шлях назад до спокійної, мирної Білорусі».
15 серпня 2020 року Синод Білоруського екзархату Московського патріархату опублікував звернення «до народу Республіки Білорусь про припинення народного протистояння», у якому закликав «провокаторів і підбурювачів … одуматися і припинити провокації, спрямовані на дестабілізацію Білорусі і поділ білоруського народу», «бо якщо ми сьогодні всі разом не зупинимо протиборство, то доведемо країну до незворотних руйнівних наслідків».
Балкани й Кремль
Президент Сербії Вучич їздив у Москву на військовий парад 9 травня.
Після цього 14 травня за ініціативи президента Сербії Олександра Вучича відбувся півгодинна телефонна розмова з лідером Росії Володимиром Путіним. Президент Сербії пожалівся Путіну на гоніння православних в Чорногорії.
23 червня в Кремлі президент РФ Володимир Путін заявив під час зустрічі з Олександром Вучичем, що між Росією і Сербією складаються дуже прагматичні, але водночас «особливі за своїм характером, дуже добрі союзницькі відносини».
Попри «дуже добрі союзницькі відносини», на початку вересня 2020 року намітився серйозний прогрес і потепління у відносинах між Сербією та Косово, що йшло в розріз із Кремлівською політикою. Лідери Сербії і Косово відвідали з офіційним візитом Вашингтон, де у присутності президента США Дональда Трампа, підписали історичну угоду про економічну співпрацю.
В Росії одразу ж на це відреагували, але в дещо некультурній формі. Офіційний представник Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марія Захарова публічно образила президента Сербії. На власній сторінці Facebook вона порівняла позу сербського лідера під час перебування і Білому домі з кадрами допиту героїні Шерон Стоун у фільмі «Основний інстинкт». Щоправда, Захарова, вибачилась за цей випад в сторону Вучича.
Не міг оминути цей візит Вучича у Вашингтон і очільник Сербської церкви. Патріарх Іриней (Гаврилович) на догоду Кремлю заявив: «Єдине, з чим погодяться у Сербській Православній Церкві, це те, що Косово є частиною Сербії».
Сербську церкву, як інструмент тиску на владу, було випробувано в Чорногорії. Предстоятель релігійної організації хоч і не прямо, але досить чітко висловився проти тих кроків, що були зроблені у Вашингтоні й слова його однозначно вписуються у риторику Кремля.
Пізніше стало відомо, що Сербія офіційно відмовилась брати участь у спільних військових навчаннях «Слов’янське братство». Навчання мали пройти у Білорусі за участі військових держави-господаря, Російської Федерації та Сербії. Повідомляється, що у зв’язку з подіями в Білорусі Сербія відмовилась направляти військовий контингент для участі в навчаннях.
У зв’язку з відмовою Сербії у спільних військових навчаннях з РФ та поїздкою до Вашингтону, почали ширитись слухи, що Владімір Путін не приїде на відкриття собору св. Савви у Сербію. Раніше була анонсвано про цей візит, проте поки його доля залишається не зовсім ясною. Президент Сербії, після подій навколо Софії Константинопольської сказав: «Тепер храм Святого Сави стане новою Айя-Софією, тому що у нас більше немає Айя-Софії. Він стане ним для сербів, росіян, всіх православних». Відомо, що белградський храм прикрашається за російські кошти художниками під керівництвом Ніколая Мухіна. Храм мають відкрити до кінця жовтня 2020 року.
І поки Сербія лиш починає вчитись протидіяти механізмам впливу Росії, Кремль все більш зухвало використовує власні важелі, зокрема СПЦ, для дестабілізації ситуації на Балканському півострові.
Закон про свободу й антиурядові мітинги в Чорногорії
Попри тиск Сербської церкви на колишню владу, Закон про свободу віросповідання, який наприкінці 2019 року ухвалив парламент Чорногорії і який викликав мітинги вірян Сербської Церкви, не лише не буде скасований, а й буде виконуватися, попри новий розподіл влади і вибори у Чорногорії.
У лютому 2020 року Президент ЧорногоріїДжуканович звинуватив Сербську православну церкву у підтримці ідеї Великої Сербії, тобто сепаратизмі. Прем’єр-міністр Чорногорії Душко Маркович звинуватив Чорногорсько-Приморську митрополію Сербського патріархату в несплаті податків і порадив президенту Сербії Олександру Вучичу не втручатися в ситуацію. Одночасно Сербський сепаратизм в Чорногорії підтримала Російська церква, а також очільник РПЦвУ Онуфрій та патріарх РПЦ Кіріл, а президент Сербії Вучич забажав захищати сербів в Чорногорії.
РПЦ МП повністю підтримує Сербський патріархат в його боротьбі за збереження свого релігійного майна в Чорногорії, заявив в кінці лютого 2020 року, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв). Він також попередив і пригрозив владу Чорногорії: «Народ не пробачить».
Тоді ж (29 лютого) глава РПЦвУ митрополит Онуфрій (Березовський) в супроводі чотирьох єпископів взяв участь у масових антиурядових акціях, які проходли в Подгориці, столиці Чорногорії. Варто зазначити, що в мітингар окрім Сербських вірян були помічені куратори ГРУ РФ. Таким чином Росія підтримує чужу для країни Чорногорія церкву – Сербську. Прагнення чорногорців мати власну церкву в Москві пояснили «агресивним націоналізмом».
Так, на тлі каталізації заворушень в Чорногорії президент Сербії Олександр Вучич і патріарх Сербської православної церкви Іриней оперативно зателефонували і оприлюднили за підсумками розмови спільну заяву, що акцентує увагу на «ворожому» ставленні Чорногорії до СПЦ.
У березні 2020 року президент Чорногорії Міло Джуканович звинуватив Сербію і Росію в сприянні масштабних протестів проти закону про свободу віросповідання.
Зза тиждень до парламентських виборів, які пройшли 30 серпня у Чорногорії, відбулися чергові політичні акції протесту вірян Сербської церкви, які вигукували гасла проти Джукановича та Закону про свободу віросповідання. Такі акції тільки мали вигляд «хресних ходів», але учасники були із фаєрами і сербськими прапорами замість ікон.
В цілому події в Чорногорії розвивались як під копірку з України. Раніше навіть в Чорногорії був зірваний проросійський держпереворот. Президент Сербії у зв’язку із «законом про свободу віросповідання», зажадав захищати сербів у Чорногорії, на що відреаував тодішній очільник Чорногорії. Він наголосив, що масові протести проти Закону, є по суті політичними, хоч і «одягнені» у церковне вбрання, з чітким просербським характером.
Отже Російська православна церква, засоби масової інформації РФ провели повномасштабну кампанію з дискредитації як самого закону, так і колишнього президента Міло Джукановича.
Сирія і вагнеровці РПЦ
Якщо в Україні РПЦ із заявами були стриманіші і лише мовчки сприяли окупації Криму і Донбасу, то в Сирії патріарх Кіріл (Гундяєв) прямо заявляв про російських миротворців, що “точково” допомагають режиму Асада.
У 2016 році патріарх РПЦ заявив: «Те, що сьогодні відбувається в далекій, здавалося б, Сирії, яка насправді далекою зовсім не є, це в буквальному сенсі наш сусід, — це і є захист Вітчизни». Кіріл також назвав антиурядові повстання та боротьбу курдського народу за незалежність «тероризм» який у випадку перемоги в Сирії, може «звичайно затьмарити життя нашого народу, принести нещастя і лиха […] Тому ця війна оборонна — не стільки навіть війна, скільки точковий вплив. Але, проте, це участь наших людей у військових діях, і поки ця війна має оборонний характер, вона є справедливою».
30 вересня 2020 року у головному храмі Збройних сил Російської Федерації пройшли богослужіння, присвячені п’ятій річниці введення «російських військ у Сирійську Арабську Республіку».
На офіційному Сайті РПЦ зазначається, що за п’ять років бойових дій сирійські урядові війська за підтримки Військово-космічних сил РФ «звільнили більшу частину території країни». Також московська патріархія звітує, про понад 44 тис. бойових вильотів і знищення понад 121 тис. об’єктів терористів, але замовчує про вбитих російською армією тисячі мирних жителів та сирійських дітей.
Варто зазначити, що Башар Асад, як і Серський президент, ініціює на російські гроші будівництво копії собору Святої Софії в зруйнованій війною Сирії. Путін навіть зустрівся із Антіохійським патріархом.
Варто зазначити, щ за підтримки російських «миротворців» і їх «точкового оборонного і справедливого впливу» станом на березень 2018 р. у Сирії відомо про смерть 353 900 осіб, включно з 106 000 цивільних. Такі дані наводить Сирійський центр моніторингу за дотриманням прав людини (SOHR) – організація, що базується у Великій Британії, але має широку мережу спостерігачів на місцях. До цього числа не входять 56 900 осіб, які зникли безвісти та, за припущенням правоохоронців, також загинули. Представники SOHR також висловлюють здогадку, що близько 100000 смертей не задокументовані.
Гундяєв і Ко продовжує обслуговувати Путінську геополітику, освячуючи і благословляючи його найманців. Більше того в Росії є навіть церкви на честь Вагнеровців. РПЦ пов’язана з куратором приватної військової компанії «Вагнера» Пригожиним.
До кінця 2018 року Airwars, який відслідковує повідомлення про жертви всіх авіаударів, зафіксував 2730–3866 смертей цивільного населення в Сирії в приблизно 39 000 російських обстрілів, у тому числі 690–844 дітей та 2017 названих жертв, хоча Росія офіційно не підтвердила жодну з них. Росія заявила, що станом на кінець 2018 року здійснила 39 000 бойових вильотів (не авіаударів). Щорічна сума за 2018 рік, згідно з даними Airwars, становила 730 обстрілів, в результаті яких загинуло 2169 мирних жителів.
Як ми бачимо, у РПЦ спочатку агітують і підтримують військове вторгнення в чужу країну, а потім заявляють про готовність будувати там будинки для дітей постраждалих від війни. Це велике лицемірство, коли у розбомбленій Росією Сирії РПЦ відкрила центр допомоги дітям постраждалим від війни.
Повідомлялось також про зв’язок патріарха РПЦ Кіріла і звірств ПВК «Вагнера» у Сирії. Найманців ПВК «Вагнера» зобразили на фресках Головного храму Збройних сил Російської Федерації, як борців з міжнародним тероризмом в Сирії. Не даремно РПЦ називають російською приватною військовою компанією в рясах.
Грузія
У 2008 році Російська армія окупувала частину Грузії.
За словами Грузинського експерта Гочі Гварамії «в Росії, армія, спецслужби і духовенство завжди були єдиною складовою всієї імперської політики, що проводиться Кремлем по сьогоднішній день … Релігійна тема завжди була відмінним прикриттям як для політичної еліти Росії, так і для її спецслужб і військових. Хто запідозрить недобре в людині в рясі і хрестом на шиї. Наприклад, в окупованій Росією Абхазії кремлівські чиновники і представники московського патріархату давно проводять узгоджену спільну політику».
У вересні 2019 року патріархія Грузії звинуватила предстоятеля РПЦ в заохоченні сепаратизму, через те що Кіріл направив вітання Раулю Хаджимбі в зв’язку перемогою на «виборах президента» Абхазії.
У 2020 році патріарх Грузинський Ілія ІІ в своєму новорічному виступі звернувся до президента РФ Володимира Путіна і закликав його припинити окупацію Абхазії та Південної Осетії. «Я хочу скористатися нагодою і звернутися до президента Росії пана Володимира Путіна — окупація Абхазії і Цхінвалі повинна закінчитися. Ми повинні пам’ятати, що Грузія є уділом Пресвятої Богородиці», — заявив патріарх.
PS. За усі згадані факти антиукраїнської діяльності жоден представник РПЦвУ за шість років не попросив вибачення. Офіційні рупори цієї Церкви усі наведені факти або спростовують, або бажають взагалі не коментувати. Утім усе що ми навели, це лише найбільш резонансні факти і скандали. Тому після цього всього стає зрозумілим, що Московський Патріархат просто не має жодного морального права називатись Церкою, чи говорити за миротворчість.
