10 жовтня 2020 року в місті Боярка на Київщині відкрили меморіальний барельєф на честь полковника Марка Безручка.
Меморіальний знак встановили на стінах Боярської музичної дитячої школи, адже саме у цьому будинку 7-8 травня 1920 року розміщувався щаб 6-ої Січевої стрілецької дивізії Армії УНР, командиром якої був полковник Марко Безручко і саме з цієї будівлі розпочався спільний визвольний похід армії УНР та війська польського на Київ.
“Хоча ми знаємо Марка Безручка як генерал-хорунжого українського війська, тим не менш сьогодні його на меморіальному барельєфи увіковічили як полковника, адже саме в такому ранзі легендарний полководець був присутній у Боярці навесні 1920 року”, – зазначив у інтерв’ю для 5.ua голова правління благодійного фонду “Героїка” Павло Подобєд.
Славень заспівала Хорея Козацька, а барельєф відкрили внучатий племінник генерала Анатолій Безручко і Юрій Романченко, доброволець 1-го танкового полку ЗСУ.
“Нон-стоп вшанувань історичних постатей Армії УНР. У понеділок в Києві освячували пам’ятник полковнику Петру Болбочану – визволителю Криму, а в суботу – меморіальну дошку в Боярці полковнику Марку Безручку, герою оборони союзної Варшави, – написав громадський діяч Ростислав Мартинюк. – Цікаво, що на церемонії у Києві був присутній двоюрідний онук полковника Болбочана з родиною. І в Боярці – теж двоюрідний онук Безручка, Анатолій Безручко (на фото в окулярах, співає славень біля дошки своєму дідові) – цьогоріч він брав участь в офіційних вшануваннях Марка Безручка у Варшаві на запрошення Міністерства оборони Польщі”.
Освятили меморіальний знак протоєрей Димитрій Присяжний, протоєрей Василь Бумба і протоєрей Ярослав Чорненький за супроводу церковного хору Благовіщенської парафії в Боярці.
У промові після освячення протоєрей Димитрій Присяжний наголосив: “У Святому Писанні читаємо слова: пізнайте правду і правда вільними вас зробить! Бо як відомо, рабів до раю не пускають! Мудрі наставляли, по тому як країна і народ шанує своїх героїв, так і будуть шанувати і їх в зовнішньому світі. Шануємо своїх столітних пращурів і нехай їх приклад надихає на неминучу, незворотню перемогу сучасних українських вояків у війні проти непроханих гостей з войовничої Півночі”.
На урочистостях ініціатор встановлення меморіальної дошки Андрій Ковальов розказав про дивній збіг обставин – напередодні заходу він випадково дізнався, що в Боярці вже більше півроку живе людина на прізвище Безручко, який виявся внучатим племінником генерала.
Анатолій Безручко назвав подію “Божем Провидінням”, бо він займається відродженням пам’яті про свого діда вже дуже давно. Зокрема, він здолав безліч перешкод, щоб підняти з небуття ім’я Марка Безручка на його батьківщині – в місті Токмак, Запорізької області.
Сам пан Анатолій дізнався про свого славетного родича від тітки Катрі коли розвалився Радянський Союз. Його рідний батько, який помер у 1981 році, не хотів розказувати до якого роду вони належать, бо боявся, що син “наробить лиха”.
Повну розповідь про драматичну долю родичів генерала-хорунжого Марка Безручка можете послухати тут (з 49:40).
Анатолій Безручко закінчив свою промову словами “ми, українці, можемо поміняти свою долю на краще, якщо не будемо байдужими”. Сам пан Анатолій був на Майдані в Києві, ходив на Майдан у Маріуполі, де він жив до березня цього року, і саме завдяки таким людям як він, місто на Азові лишається українським.
Захід закінчився духовним гімном України “Боже великий, єдиний”. Реконстуктори з ВІК “Повстанець” дали зі своїх гвинтівок урочисту сальву на честь героїв 6-ої стрілецької дивізії Армії УНР.
Група “Хорея козацька” виконала автентичні пісні часів Української революції.
