У Кіровоградській області жителі села Успенка судяться за храм, який самі ж збудували. Громада вирішила перейти від РПЦвУ до ПЦУ, але пан отець не погодився. Після того, як господарський суд постановив передати храм мешканцям Успенки, церкву заблокувала група підтримки з немісцевих.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Храм, навколо якого виник скандал, 12 років тому збудував власним коштом уродженець села. Раніше в Успенці служили просто в хаті, згадує його сестра Любов Марченко.
Переходу до ПЦУ релігійна громада села домагалася від 2014 року. Загибель під Іловайськом місцевого юнака стала останньою краплею.
«Це було велике потрясіння для всього села. Траур був у всьому районі. А ми в церкві молимося за Московський патріархат. Ми попросили: “Батюшка, переходимо з нами”. Але він не перейшов», – розповідає Лідія Дуденко, жителька села.
Але, коли меценат прийшов до священника просити перейти до ПЦУ, дістав різку відмову.
«Він хотів, щоб була православна українська церква. Він бідний і помер за несправедливість», — зауважує Любов Марченко, жителька села.
Після смерті мецената селяни перереєстрували релігійну громаду на ПЦУ і подали позов. Тепер отримали ухвалу про передачу храму. Втім, люди, які блокують вхід до церкви, заледве пропускають дежвиконавця.
«Виходить, ми маємо співати за Казанщину, за Смоленщину, за єпархів російських. А наші хлопці гинуть», — обурюється Клавдія Ткач, жителька села.
Ключі від церкви селянам так і не віддають. Нового священника й на поріг не пускають. На порозі храму немісцеві блокують їм вхід. І нині учасниці церковного хору співають просто неба.
«Нам зобов’язані надати вільний доступ до храму, не перешкоджати проведенню релігійних обрядів і передати нам ключі від храму», — каже Андрій Кінаш, адвокат релігійної громади.
Голова РДА пояснює, щоб зайти до церкви, доведеться зачекати.
«Перший етап — добровільне виконання. Потім перший штраф, другий штраф і кримінальна відповідальність», — каже він.
Панотці, що не віддають церкву, обіцяють оскаржувати усі ухвали. Тож селяни Успенки почали готувати намет, щоб проводити служби під парканом власного храму.
