«Духовний фронт України» наводитьУривки виступу архієпископа Іова (Гечі), єрарха Вселенського Патріархату, на засіданні Всесвітньої Ради Церков у Женеві на тему коронавірусної кризи.
Пандемія коронавірусу, яка вразила світ протягом останніх дев’яти місяців виявила різні форми фанатизму. В першу чергу, вона виявила коронавірусних скептиків. Вони часто посилаються на різноманітні «теорії змов» та загалом відкидають науковий дискурс. Вони посилаються на права людини, а їхній світогляд переважно індивідуалістичний, а не суспільний, оскільки вони думають про свою особистісну свободу більше, ніж про благо суспільства. Вони відкидають заходи охорони здоров’я, впроваджені державними установами для захисту населення — як то вдягання захисних масок для обличчя, і вони піддають сумніву потребу масової вакцинації. Протягом останніх місяців у різних частинах світу ми бачили їхні демонстрації.
Деякі скептики мають дещо «магічний» підхід до цього питання, вважаючи, що їхній статус та віра не піддається вірусу. Це було помічено серед різних світових релігій. Таким чином коронавірусний скептицизм часто пов’язаний з релігійним фанатизмом. Такі фундаменталісти вважають, що місце їхнього молитовного поклоніння якось чудесно захищене від вірусу, тому обмеження, впроваджені державними інститутами його не стосуються. Вони критикують втручання держави у своє молитовне життя, попри те, що це робиться для спільного блага. На жаль, коронавірус не вдається зупинити релігійними переконаннями, тому ми бачили окремі … храми, які стали розсадниками захворювання. В цьому випадку інші фанатики окреслили релігію, як загрозу для суспільства.
… Виявляється конфлікт поміж двома формами фанатизму: світським та релігійним, який тільки розпалює ненависть між людьми та провокує страждання невинних. Пандемія показала, що світ все ще не звільнився від фанатизму. К. Ґ. Юнґ зазначав, що «фанатизм завжди іде пліч-о-пліч із сумнівом… він виявляється лише в тих, хто мусить придушувати потаємні вагання». Таким чином, «новонавернені є найгіршими фанатиками». Святий Великий Собор на Криті 2016 р. попереджав про таку небезпеку: «вибух фундаменталізму посеред релігійних громад створюють загрозу переконання, що фундаменталізм належить до осердя явища релігії. Насправді ж він є „ревність, але не за розумом“ (Рим. 10.2), але є вираженням хворобливої релігійності» (Енцикліка, 17).
Кращий світ очікує від нас співпраці замість конфронтації, діалогу, а не ідеології. Релігія та наука мають працювати разом для блага людства. Релігія та держава мають співпрацювати для справедливості, миру та здоров’я людських істот. Всяка форма фанатизму, релігійного чи світського, має бути заспокоєна через освіту та діалог для побудови світу завтрашнього дня. Ця криза дала змогу перемогти індивідуалізм та егоїзм, зрощуючи альтруїзм та бажання ділитися. … Пандемія показала нам, що світ дуже потребує відчуття людяності».
Переклад о. Ярослав Ясенець
Коронавірусний скептицизм, фанатизм і патологічна релігійність: Архієпископ Іов на Всесвітній Раді Церков про коронавірус
