Єромонах Російської православної церкви Макарій (Маркіш) розповів, що бажання емігрувати із Російської Федерації – це як зрада дружини.
Про це повідомляє Ахилла з посиланням на «Російську народну лінію».
Маркіш розповів, що з ним радяться деякі росіяни після повернення з-за кордону і розповідають про значну перевагу рівня життя перед російським. Вони просять пораду в монаха московського патріархату, щоб переконатися, що у РФ все-таки краще.
Єромонах РПЦ, розповів, як він пояснює таким людям, що робити і порівняв еміграцію з руйнуванням шлюбу: «Припустимо, я зустрічаю жінку років на 30 років молодшу за мою дружину, бачу значну перевагу її зовнішніх даних, і у нас з нею виникає сильне взаємне бажання… (що в житті буває не так уже й рідко). Питання: як мені переконатися, що моя дружина все-таки гарніша? – Або ж є щось інше, крім зовнішніх даних і взаємного бажання, що утримує мене від позашлюбного статевого зв’язку і вбивства свого шлюбу? І якщо так, то що саме? .. – Подумайте і все зрозумієте»
Але переїзд до Росії з України чи Білорусі – це, на думку єромонаха Російської церкви, зовсім не еміграція, а зовсім навіть навпаки: «Російська Федерація, Україна і Білорусія відокремлені один від одного злою волею ворожих нашій Батьківщині сил: ворожі сили з’являються і зникають, а Батьківщина залишається. Тому переїзд з України в Великоросію більшою мірою не є “еміграція”, ніж, скажімо, переселення зі Східної Німеччини в Західну (коли країна ще була розділена), або з Тайваню до континентального Китаю».
Свою еміграцію в США о. Макарій згадує «із соромом»: «Сорок років тому, коли я їхав з СРСР, коли начальницький голос твердив про «зраду Батьківщини», кордон була на замку, отримати дозвіл на виїзд нагадувало політ в космос, а фінська ковбаса й американські штани de-facto були ідолами простих людей – ось тоді-то якраз справжню силу мали емігрантські настрої! З соромом і гіркотою згадую ті дні.»
Варто зазначити, що Ієромонах Макарій (Маркиш), онук страченого в 1952 році в СРСР поета Переца Маркиша і син друга Йосипа Бродського, професора Женевського університету філолога Симона Маркиша. Маркіш прожив на Заході не менше 15 років.
