Протягом останніх місяців Московський Патріархат в Україні доволі сильно активізувався у питаннях настання миру в Україні, припинення війни на Донбасі, душпастирства у Збройних Cилах та інших. Зокрема, на початку літа представники РПЦвУ вимагали повернення їх служителів на посади капеланів в Українському війську, а на початку осені провели у Свято-Гірській лаврі так званий форум «Люди миру». Така активність Російської Церкви свідчить лише про одне – бажання взяти реванш і відновити свій вплив в Українському суспільстві.
Мабуть, не для кого не буде новацією, що РПЦвУ до подій Революції Гідності мала в Україні доволі широкий вплив, користувалась підтримкою сильних світу цього. Проте неконструктивна поведінка Церкви під час Майдану та війни на Сході доволі сильно понизила рейтинг Московського Патріархату в очах українців, якщо і не звела його на нівець. Тепер же російські церковники вирішили скористатись нагодою почати все так би мовити «з чістого ліста». Вважаючи що з плином часу українці забудуть чи, можливо, вже і забули про їхні гріхи. Звичайно, згідно зі Святим Письмом, християнам потрібно прощати і не згадувати їх гріхи, але лише тоді, коли в цих гріхах людина щиро покаялась. Проте Московський Патріархат в Україні не змивши зі своєї совісті ці гріховні плями, хоче вбити в голову українців, що саме вони є справжньою Церквою, яка бажає миру та процвітання нашій Україні. Утім варто нагадати служителям РПЦвУ їх дії і вчинки за які їм би було б добре попросити вибачення в українців.
Найперше, що хотілось би згадати? це поведінка РПЦвУ у 2013-2014 році, коли український народ відчайдушно боровся за свої європейське майбутнє. Тоді через хворобу і важкий стан предстоятеля РПЦвУ Блаженнійшого митрополита Володимира, вся Церква не виражала єдиної чіткої позиції. Утім деякі її служителі показали себе із не кращої своєї сторони.
Зокрема одіозний намісник Києво-Печерської лаври у січні 2014 року висловив підтримку від усієї РПЦвУ президенту-втікачу Януковичу, якого порівняв із самим Христом. Так після урочистого молебню з нагоди Дня Соборності Павло у свої проповіді, звертаючись до Януковича сказав, що «сегодня вы несете тяжелый крест и Церковь с вами сегодня до конца, подобно тому, как Симон Киринейский помогал нести Крест Христу на Голгофу». Самі ж події на майдані владика називав «проплаченими».
Його колега, не менш одіозний московський священник Андрій Ткачев, який до 2014 року звершував своє служіння у Києві, прямо із церковного амвону прокляв усіх учасників Революції гідності. Так після богослужіння 25 січня 2014 року Ткачов у проповіді заявив, що особисто він молиться за те, щоб «Господь вселил страх и трепет в сердца и в кости мятежников. Чтобы Бог послал им болезнь в дом и на улице, страх на улице и страх в доме, чтобы они покоя не имели, чтобы они сожрали друг друга, пусть гад сожрет гада — я жалеть о них не буду». Самих же учасників Революції горесвященик назвав «ворогами» України.
Із початком російської агресії Московський Патріархат в Україні подекуди вів діяльність проти України. Зокрема священики РПЦвУ благословляли ватажків російських бойовиків, не відспівували загиблих українських воїнів. Ми уже неодноразово у наших публікаціях вказували на факти співпраці священників РПЦвУ із сепаратистами та окупантами.
Найбільше обурила українців поведінка Предстоятеля цієї Церкви у Верховній Раді, коли під час зачитування імен полеглих українських героїв у війні на Донбасі, митрополит Онуфрій зі своєю свитою не піднявся зі свого місця, у той час коли весь зал вшанував героїв стоячи і з оплесками. Цей свій вчинок митрополит так званої УПЦ пояснив ще більш принизливо, цинічно та лицемірно. Нагадаємо, що замість того аби вибачитись за свою поведінку, митрополит Онуфрій назвав українських військових – вбивцями, тому своїм сидінням протестував проти вбивств.
Також служителі Московського Патріархату в Україні прославились під час анексії Криму, яку досі не засудили і так не дали однозначної відповіді «Чий же Крим?». У справі із Кримом дії РПЦвУ взагалі досягли апогею цинізму і відвертої зневаги над Україною. Зокрема, це проявилось у тому, що керівництво цієї Церкви зробило єпископом відвертого прихильника окупації й анексії Кримського півострову архімандрита Калініка (Чернишова). Нагадаємо отець, а нині єпископ Каліннік, був відкритим прихильником анексії Криму, співпрацював із анексованою владою, а свій храм надав для використання російськими військами, фактично перетворивши його на військову базу окупантів. За це служителів отримав нагороду “За защиту Крыма”, якою російська влада нагороджувала пособників анексії.
Наразі служителі РПЦвУ в Криму уже відверто співпрацюють із російською владою, освячують російські ракети, у той час, коли Православна Церква України терпить від Російської влади утиски і переслідування. Взагалі ситуація із Кримською єпархією РПЦвУ виглядає не зрозуміло. Адже де-юре вона належить УПЦ МП, а де факто відносить себе до РПЦ, про що ми вже писали в одній із наших попередніх публікаціях.
За усі згадані факти антиукраїнської діяльності жоден представник РПЦвУ за шість років не попросив вибачення. Офіційні рупори цієї Церкви усі наведені факти або спростовують, або бажають взагалі не коментувати. Утім усе що ми навели, це лише найбільш резонансні факти і скандали. Тому після цього всього стає зрозумілим, що Московський Патріархат просто не має жодного морального права на участь в миротворчих процесах.
