Владімір Путін закликав офіційний Вашингтон ухвалити взаємне зобов’язання про ненапад за допомогою інформаційних технологій, пише канал російського православного олігарха Константіна Малофєєва «Царьград».
Президент Російської Федерації зазначив, що серед сучасних викликів чільне місце посідає загроза масштабної конфронтації в інфомраційно-цифровій сфері. Відтак, на його думку, ключові гравці у вказаній царині несуть особливу відповідальність за її недопущення.
«Хотів би звернутись до США з пропозицією погодити комплексну програму практичних заходів з перезавантаження наших відносин в сфері використання інформаційно-комунікаційних технологій», – говориться в оприлюдненому повідомленні.
Путін пропонує чотири кроки, які мають забезпечити стабільну міжнародну інформаційну безпеку.
Першим кроком він пропонує відновити повномасштабний двосторонній міжвідомчий діалог з питань забезпечення інформаційної безпеки. Другим кроком він описав, як безперервну та ефективну роботу каналів зв’язку між уповноваженими відомствами США та Росії, які мають оперативно реагувати на комп’ютерні інциденти.
Наступним елементом програми Путін бачить підписання міжурядових угод про запобігання інцидентів в інформаційному просторі. Четвертим кроком пропонується обмін гарантіями невтручання у внутрішні справи один одного, в тому числі, виборчі процеси, з використанням високотехнологічних методів.
Завершується звернення президента Російської Федерації висловленим переконанням, що виконання зазначених кроків може стати вагомим внеском в побудову глобального миру в інформаційному просторі.
Ініціатива, нібито, прекрасна. Але чомусь з голови не виходить думка, що варто очікувати якихось підступних дій росіян. Не просто так мирна ініціатива прозвучала з вуст одного з найбільших міжнародних правопорушників.
Перше, що варто усвідомити, міжнародні нормативно-правові акти, договори абсолютно не мають ніякого значення для Кремля. Неодноразово посадові особи РФ заявляли, що міжнародне право – це «ніщо» на тлі законодавства російського та інтересів Росії.
Підтвердження цьому тезису не потрібно шукати довго. Військова агресія проти Грузії, анексія Кримського півострову, військова агресія проти України, регулярні кібератаки на інформаційні системи держав Балтії – прикладів міжнародної протиправної діяльності Кремля безліч.
Отже, навіть якщо домовленості з США і будуть досягнуті, жодних гарантій, що Росія їх буде прискіпливо дотримуватись, навіть і близько немає. А в раптовий щирий порив Кремля встановити мир у всьому світі віриться досить важко.
Наступне, що потрібно пам’ятати, це те, що будь-яку міжнародну платформу співпраці росіяни перетворюють на поле діяльності власних спецслужб.
Кремль, імовірно, зрозумів, що в сфері інформаційних технологій РФ плентається далеко позаду Штатів, і технологічний розрив з кожним днем розростається. Тож єдиний швидкий спосіб надолужити відставання – це отримання доступу до новітніх американських розробок. Тут заявлена міжнародна «мирна» співпраця має створити непогані умови для діяльності спецслужб Росії.
Окрім всього сказаного, Росія може «вбити ще одного зайця цим пострілом». Очевидно, що США можуть не погодитись на всі умови, які запропонують росіяни для виконання описаних «чотирьох кроків до миру». Американці ретельно оберігають власні технології, відстоюють власні інтереси і, ймовірно, матимуть цілий ряд власних зауважень, пропозицій та заперечень.
За такого розвитку подій росіяни на повний голос зможуть заволати про: «інформаційні загрози з боку Америки», «ми запропонували мир – Америка не погодилась», «США – найбільше джерело кіберзагроз у світі» і таке інше. Образ зовнішнього ворога знову запанує в російських інформаційних агентствах та виданнях.
Тож тактично і стратегічно путінські «чотири кроки до миру» досить непогано продумані і можуть втілити в життя окремі кремлівські задуми.
Нагадаємо, що російський публіцист і письменник Сєргєй Комков оформив заявку на номінацію президента Російської Федерації Владіміра Путіна на Нобелівську премію миру. Тож можливо, що Путін раптово зацікавився зазначеною перспективою і таки вирішив проявити хоч якісь потуги міжнародної миротворчості, хоча виглядають вони досить непереконливо.
