Папа Римський Франциск може стати ініціатором налагодження відносин Ватикану з Китаєм, адже Ватикан не мав жодних офіційних дипломатичних відносин з країною ще з 1951 року. Франциск став Папою у 2013 році.
За збігом обставин, Франциск отримав «свій статус» фактично за кілька годин до того, як Сі Цзіньпін став лідером Китаю. Чоловіки привітали один одного. Наступного року, після візиту до Азії, Франциск розповів про своє бажання відвідати Китай, а також сказав і про те, як він молився «за прекрасний китайський народ», пише журнал The Economist, передає ZN.UA.
У вересні 2018 року Ватикан і Китай досягли «тимчасових домовленостей» про призначення єпископів. Термін дії «угоди» закінчується цього місяця. Ймовірно, угоду буде оновлено, але багато представників Католицької церкви, швидше за все, будуть проти, адже наразі політика Китаю є досить суперечливою.
Загалом, кількість католиків у Китаї становить близько 12 млн. Але це досить незначна частина людей, якщо врахувати, що населення в Китаї сягає близько 1,4 млрд, і, схоже, що католицька церква в країні «не зростає».
Звичайно, Католицька церква та Комуністична партія Китаю мають суперечливі та несумісні погляди на світ. Відмінності між ними стосуються як політики, так і філософії.
Угода у 2018 році була спробою розпочати «об’єднання церков». При цьому, умови угоди ніколи не оприлюднювались.
Але відомо, що домовленості вирішили одну з найбільших суперечок: призначення єпископів. Китай ніколи не приймав єпископів, призначених «сторонніми державами», а Ватикан не визнавав єпископів, призначених Комуністичною партією. Раніше єпископи, призначені Китаєм, автоматично були відсторонені від офіційної Католицької церкви.
Фактично, «таємна угода» дозволила Комуністичній партії «офіційно» впливати на католицьку церкву в країні. Натомість Китай, надав Папі Римському право вето на свій вибір єпископів.
Однак, угода, все-таки, не означала офіційного дипломатичного визнання Китаю Ватиканом. Адже, це могло б призвести до критики стосовно того, що Ватикан «зрадив вірних католиків на Тайвані».
Але «таємна угода» Ватикану з Пекіном призвела до підозр щодо того, чи не зайшов Ватикан занадто далеко у своєму «зближенні з Китаєм», який стає все більш «суперечливим» у питаннях як зовнішньої, так і внутрішньої політики.
До того ж, влада Пекіна досить «агресивно налаштована» до представників різних релігій.
Ступінь ув’язнення та індоктринації мусульман у західному регіоні Сіньцзяна починає зростати.
Обмеження щодо тибетських буддистів також посилилися.
Активісти повідомляють, що переслідування католиків, які відмовляються від богослужінь в «офіційній патріотичній церкві», почастішало, особливо «напередодні потенційного продовження угоди з Ватиканом».
Відомо про інцидент у квітні в південно-західній провінції Юньнань, де влада «захопила католицький молитовний дім». Поліція зірвала всі релігійні зображення і погрожувала побиттям тим, хто намагався її зупинити.
Отже, політика Папи Франциска щодо Китаю викликала критику навіть у католиків, які є великими прихильниками нинішнього Папи.
Багато католиків називають рішення Франциска стосовно Пекіна «абсолютно незрозумілими».
І Комуністична партія Китаю, і Католицька церква є прихильниками «таємних переговорів», і жодна зі сторін ще публічно коментувала питання про відновлення угоди 2018 року, хоча 10 вересня представник Міністерства закордонних справ Китаю заявив про те, що Ватикан та Китай «накопичили багато взаємної довіри».
Ймовірно, угода знову буде продовжена, хоча й на «тимчасовій основі». Але, продовження домовленостей між Ватиканом та Пекіном може становити загрозу для католиків у Китаї, резюмує журнал.
За матеріалами: ZN.UA
