Легендарний волонтерський проект “Чорний тюльпан” відсвяткував свій шостий день народження. Місія займається пошуком, ексгумацією і вивезенням загиблих і зниклих без вести в АТО (ООС)
“Історія нації” розказує про становлення і труднощів, з якими стикаються пошуковці.
Сучасна війна позбавлена будь-якої романтики,це не місце благородних і гідних честі вчинків, кожний солдат розуміє – головне вижити. Проте це не завжди вдається. Солдати помирають, але їхній шлях на цьому не завершується. Тіло бійця потрібно повернути його родині. Але часто буває, що військові помирають на непідконтрольній території, де вони ще довго лежать серед поля не похованими.
Комбатанти ДНР не допустили на контрольовані ними території українських військових для збору тіл загиблих у 2014, але погодилися на громадянську волонтерську місію. Одразу почався набір добровольців, ядром стали представники ВГО Союз “Народна Пам’ять”. Так постав проект “Чорний Тюльпан”, який розпочав свою діяльність 2 вересня 2014 року.
Волонтерам випала не найкраща робота, вона полягала в пошуку, ексгумації і поверненні тіл загиблих родинам. Те, що вони робили і роблять, є морально важко і не тільки через те, що доводилося працювати зі спотвореними трупами співвітчизників, але і через постійну загрозу власному життю. Багато разів “тюльпанівцям” погрожували розстрілом бойовики, багато разів їм доводилося робити свою роботу під час обстрілів. Кожний раз, коли волонтери їхали на непідконтрольну території, то сильно ризикували своїм життям, але не зупинялися, бо розуміли вищість своєї місії.
За весь час роботи “тюльпанці” повернули додому вже більше 800 тіл, серед яких українські воїни, проросійські та російські бойовики. Завдяки своїй діяльності вони здобули великий авторитет.
Маючи за плечима досвід роботи у громадських організаціях, які займаються пошуком залишків тіл часів Першої та Другої світових війн, їм все ж таки було важко працювати. Голова правління Союзу “Народна Пам’ять”, керівник гуманітарної місії “Чорний тюльпан” Ярослав Жилкін згадує: “Я не знав, як себе поведу, бо я з цим не працював, одна справа – кістки, які пролежали в землі десятиліття, а тут – зовсім інше”. Одним з найважчих моментів в їхній роботі це трупний запах. Доводилося працювати з тілами на різними стадіями розкладу.
З початком своєї основної діяльності “Чорний тюльпан” проводив ще одну – відео та фотофіксація наслідків бойових дій. У волонтерів є ютуб канал, на якому вийшов “Літопис “Чорного тюльпану“. Кадри і розповіді з Літопису шокують, але дають змогу побачити все на власні очі.
Дивлячись на купи металобрухту, які колись були громіздкою і міцною бронетехнікою, розумієш, що ця війна безпощадна. Волонтери, які беруть участь в цій гуманітарній місії – це люди із залізними серцями. Від їхньої роботи залежить чи зможуть рідні, друзі, знайомі і майбутні покоління вшанувати героїв, поставити квіти їм на могилу.
“Історія нації” нагадує: Не забувайте героїв України! Героям слава! Війна не закінчиться доти, поки гідно не поховають останнього солдата.
