Військове життя Олега Гаврилюка почалось з призову на строкову військову службу ще у 80-х роках. Вже у 1992 році Олег Миколайович у званні лейтенанта продовжив службу у самостійній, незалежній Україні в місті Конотоп, на посаді заступника командира роти. Закінчивши Київський військовий гуманітарний інститут, отримав направлення в 169 навчальний центр ЗСУ «Десна», де і проходив подальшу військову службу.
Звільнився з військової служби Олег Миколайович у 2007 році, та в березні 2014 року був мобілізований на захист нашої держави в 27-й Сумський реактивно артилерійський полк, який на той момент був кадрованим.
Після бойового злагодження командування визначило напрямок бойових дій і наприкінці червня 2014 року майор Олег Гаврилюк зі своїм підрозділом направився у напрямок Слов’янська, так розпочався його бойовий шлях.
Після боїв за Слов’янськ, Олег Гаврилюк брав участь у звільненні Сіверська, Лисичанська, але найважче все ж таки було під Дебальцеве.
«У липні 2016 року я був демобілізований зі Збройних Сил. Важкий тягар боїв та біль втрати бойових побратимів направили мене до церкви, там я знайшов полегшення і допомогу для себе, кожного разу молитва зцілювала мою душу, мою свідомість та мій розум», – говорить отець Олег.
Побачивши те, що вірянин відвідує кожні літургії, священнослужителі звернули на нього увагу і запросили на службу до церкви. Архієпископ Сумський та Охтирський (ПЦУ) розгледів в ньому потенціал і від простого іподиякона він дослужився до ієрея. Незабаром виникла потреба і в капеланській службі. Не пройшов і рік після демобілізації, як Олег Миколайович знову знаходився у військах, але вже в Навчальному центрі Національної гвардії на зборах військових священників капеланів.
Тож, виконуючи свою духовну місію, отець Олег Гаврилюк продовжує свою службу на благо українського народу, знаходячись поруч з солдатами, сержантами та офіцерами Національної гвардії України.
За матеріалами СУВД та НГУ.
