Російська православна Церква в Україні не дивлячись на інцидент із запорізькими «козаками» у Мелітополі та сприянням псевдо-козацьких бандформувань російським терористам, вирішила тепер зайнятись душпастирством «козаків» і створити в РПЦвУ Колегію козацьких військових священників.
«Відповідно до рапорту голови Синодального відділу РПЦвУ у справах пастирської опіки козацтва України та духовно-фізичного виховання молоді, Синод створив у складі вказаного відділу Колегію козацьких військових священників», – йдеться у рішенні Синоду РПЦвУ за 17 липня 2020 року.
Зовсім недавно, ще без благословення Синоду Російської церкви в Мелітополі та Сумщині та інших куточках України РПЦвУ займалась душпастирством «козаків». Якщо подивитись на особистості, які були залучені до цих «козацьких» організацій, то видно що від козаків вони взяли лише назву. Адже багато хто з так званих козаків у 2014 році відкрито виступали проти української революції гідності та активно підтримували Росію, та проросійські сили. Більше того сприяли сепаратистам та терористам.
Наприклад, так званий верховний отаман, генерал-хорунжий Союзу козаків України «Війська Запорізього» Олександр Панченко на початку 2014 року був викинутий у смітник місцевими патріотами, за підтримку проросійських сил і тітушок, про що є відеодокази. Загалом його персона красується на сайті Центру Миротворець. Панченко відомий своїм кримінальним минулим і відбував покарання в тюрмі за отримання хабаря. Після цього повернувся до відродження козацтва в Запоріжжі, де його радо благословляли служителі Московської церкви.
У період правління Віктора Януковича Панченко активно співпрацював з владою, був удостоєний нагород. З початком революційних подій в кінці 2013 року виступив противником майдану. Звертався до влади з проханням дати можливість «навести порядок». Панченко звинувачують в підтримці окупантів, організації тітушок. За активну співпрацю з Московською церквою був відзначений вищою нагородою РПЦвУ – орденом Святого Рівноапостольного Володимира. Він також є кавалером медалі «10 років Союзу Козаків Росії». У 2014 році свідомо сприяв російським загарбникам в захопленні Криму і розгойдуванням ситуації, для захоплення Росією Запорізької області. Це підтверджено матеріалами записів розмов терористів Глазьєва і Затуліна в суді в лютому 2017 року.
Наприкінці 2020 Панченко у співпраці місцевих священників РПЦвУ взяв участь у відкритті канцелярії, яка мала стати «місцем проведення загальних зборів для козаків, координації їх дії в напрямку патріотичного виховання молоді в національному дусі і козацьких традиціях». У найближчих планах у мелітопольських козаків «відновити функцію охорони громадського порядку». Але навряд чи буде у «патріотичному напрямку» виховувати молодь «отаман» Панченко, якщо він допомагав російським окупантам.
Це тільки біографія одного із козаків, душпастирством з якими хоче зайнятися вищезгадана Колегія козацьких військових священників у складі РПЦвУ. Таким чином так звана «УПЦ МП» у співдії з парамілітарними організаціями, які відзначились у проросійській допомозі та сепаратизмі, на території України хоче на найвищому рівні налагодити співпрацю. Священики РПЦвУ будуть вже координуватись не на місцях – із єпархій Московської церкви, а із Києва. Тобто прямо під носом Служби безпеки України будуть збиратись «козаки» і їх «військові священики», які у 2006 році ходили із прапорами «Донецької народної республіки» а у 2014 допомагали російським військовим найманцям і терористам.
РПЦвУ продовжує спроби взяти реванш в Україні: Хочуть, щоб їх пустили капеланами в ЗСУ. Першою ланкою такого кроку буде душпастирство серед «своїх козаків». Далі вікно Овертона будуть намагатись посунути в сторону українських військовослужбовців, аргументуючи це тим, що вони мають «позитивний досвід» душпастирства серед козаків. Але потрібно прямо заявляти і запитувати в себе: чи може російська церква нести добро, якщо російська армія вбиває українців?. Чи можна довіряти тим єпископам, які освячують пам’ятники «ополченцам»?
Сам очільник РПЦвУ Онуфрій (Березовський) ніяк не зупиняє і не присікає це. А навпаки сприяє «русскому міру» в Україні. Він разом із іншими служителями висвятив на єпископа сепаратиста і пособника окупантів, який у 2014 році отримував нагороди за сприяння возз’єднанню Криму із Росією.
Варто зазначити, що саме керівництво РПЦвУ досі не визнало Росію агресором, а намагається усіляко відійти від цього питання, прикриваючись загальними фразами. Наприклад, митрополит Онуфрій назвав війну з Росією «збройним конфліктом» і жодного разу не згадав про Росію і окупацію Криму. Російська церква на 6-му році війни, коли було виявлено і приведено багато фактів і доказів участі Росії у війні на Донбасі, досі закриває на це очі, і продовжує озвучувати риторику країни агресора про «гражданскій конфлікт» та «іх там нєт».
Окрім цього за шість років головний капелан РПЦвУ Августин (Маркевич) так і не зміг зрозуміти причину цього конфлікту і що казати військовим. Зокрема, Августин сказав: «я не понял как это получилось, кто начал, что делать и что говорить воинам, которые там находятся».
Після таких заяв виникає риторичне питання «Чи можуть представники такої Церкви дбати про духовну опіку українського війська?». Відповідь очевидна – ні. Адже священнослужитель, який не може відрізнити де істина, а де відверта неправда, не може взагалі бути священником. Чи зможе такий священник підтримувати моральний дух українського воїна, і що ж взагалі такий священник може проповідувати серед військових, якщо він не знає що казати воїнам?
Нещодавно в Горлівській єпархії РПЦвУ, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, назвали військовослужбовців української армії – «нацистами», а терористів ЛНР – «героїчними захисниками».
Саме ці безліч фактів, наведених вище унеможливлюють перебування військових священників серед українських військовослужбовців. В ЗСУ це на щастя розуміють, тому там немає жодного капелана Московського патріархату.
