На річницю інтронізації глави Російської православної Церкви в Україні пропонуємо вашій увазі підбірку від Духовного Фронту України п’яти програшів Російської православної церкви в Україні, очільником якої він є.
Виступив захисником окупантів, на відміну від глав інших церков
Митрополит Онуфрій неодноразово заявляв про громадянську війну на сході України. Також він разом із священнослужителями і єпископами своєї церкви у Верховній раді Україні продемонстрував відверту зневагу до вбитих героїв Небесної сотні. РПЦвУ в Криму освячують російську зброю, називаючи її «зброєю правди». Також «вєжлівиє батюшкі» брали участь у захопленні Криму.
Тому як людина яка покриває відвертих колаборантів, а російсько-українську війну називає громадянським конфліктом може називатись миротворцем?
Мало того, Онуфрій сам їздив до Чорногорії, де брав участь в антиурядових мітингах із прапорами сусідньої країни. Після ухвалення закону, що супроводжувалось сутичками у самому парламенті. СПЦ відразу вивела своїх прихильників на вулиці, для розхитування місцевої влади та уряду Міло Джукановича. Ситуацією відразу скористалися російські спецслужби. Аби уникнути міжнародного скандалу, Посольству України в Чорногорії довелося робити спеціальну заяву, що Онуфрій не представляє Україну та її громадян, а є представником Російської Православної Церкви в Україні. Онуфрій також хотів запустити в Україні «чорногорський сценарій».
Програш Онуфрія: не зміг бути справжнім духовним лідером, справжнім миротворцем і не вмішуватись у справи Чорногорців. Підтримував окупантів і російські пропагандистські штампи про «громадянську війну на Донбасі».
Після вигнання Януковича Онуфрій перейшов в неконструктивну опозицію до Української влади
13 листопада 2018 року Онуфрій і його єпископат РПЦвУ демонстративно не з’явився на зустріч із тодішнім президентом України Петром Порошенком. У команді президента назвали таку поведінку УПЦ МП неприйнятною, адже глава держави свідомо запропонував нейтральну територію. «Це їх вибір. Таким чином вони показали, що йдуть далі не з Україною, а з Росією», – повідомив в бесіді з BBC News Україна представник АП.
Онуфрій неодноразово критикував Порошенка за той курс, який він обрав, а саме за виборювання для Українського православ’я незалежності та визнання на світовому рівні. 21 березня 2019 року Онуфрій під час зустрічі із Порошенком сказав: «Впевнений, що все те, що зараз твориться… це не той шлях, яким ми маємо йти. Це точно не той шлях, який приведе нас до єдності. Слід визнати хибність цього шляху, зробити висновки з помилок, і шукати інших шляхів церковної єдності».
Коли президентом став Зеленський Онуфрій спочатку демонстрував свою підтримку новообраному главі держави, але з часом в РПЦвУ почали називати дії уряду Зеленського такими ж як і Порошенка.
Онуфрій залучився підтримкою проросійських політиків, а найбільше колишнього депутата ОПЗЖ Вадима Новинського із яким той їздив по лікарнях, без маски, і роздавав “гуманітарну допомогу”. Онуфрій навіть помолився в небі на літаку Новинського.
Програш Онуфрія: після Революції Гідності не став йти разом із народом по проукраїнському державницькому і прозахідному курсу. Не підтримав жодного президента після Майдану 2014 року. Став у опозицію до влади і навіть висвятив на диякона колишнього депутата ОПЗЖ Вадима Новинського.
Зробив акцент на розкол суспільства, а не на єднання навколо єдиної помісної церкви
Митрополит Онуфрій – очільник однієї із найбільших релігійних громад в Україні, не став боротись із впливом російської Церкви в Україні, навіть після російського вторгнення в Крим і на Донбас. Навіть коли йому запропонували долучитись до об’єднавчого собору, де можна було стати чільним главою об’єднаної незалежної від Москви церкви він не прийшов і зірвав перемовини, як ми вище писали, із чільним президентом України Петром Порошенком.
Намагався блокувати всі спроби переговорів між тодішнім Київським патріархатом та так званою «УПЦ МП». Показав себе ще більшим консерватором ніж був Володимир Сабодан. Жодного разу не зупинив антиукраїнської діяльності своїх підлеглих на окупованих територіях. Навпаки висвятив на єпископа відвертого колаборанта і учасника окупації Криму. На вільних від російського агресора Онуфрій не став зупиняти відверті і антилюдські висловлювання єпископа РПЦвУ Луки про хрещену дівчинку в Київському патріархаті, а також його благословення парамілітарних структур «казаків» на Запоріжжі.
Тоді люди в знак протесту із такою позицією Московської церкви почали нести закривавлені іграшки до храмів РПЦвУ.
Програш Онуфрія: не зміг виправдати очікування тих українців які чекали від УПЦ МП зміни курсу після доленосних подій 2014 року. Не став припиняти антиукраїнські висловлювання служителів РПЦвУ, що спричинило обурення і розкол в суспільстві. Таким чином із РПЦвУ перейшла до ПЦУ 600 парафій та 2 єпископи.
Програв Константинополю
Вселенський патріарх Варфоломій надіслав митрополиту Онуфрію листа у якому попередив, що після об’єднавчого собору той втратить титул митрополита Київського, адже на соборі в кінці 2018 року буде обрано нового митрополита Київського. На що Онуфрій промовчав і нічого не відповів. Думав, що «пронесе” напевно, або що це лише заяви.
Проте вже на початку 2020 року щорічне видання Вселенського патріархату опублікувало титули всіх єпископів церков, у якому не визнає титулів єпископів МП в Україні. Тим самим Вселенська церква Константинопольського патріарха підтвердила правдивість своїх слів у листі патріарха Варфоломія до Онуфрія.
Онуфрій літав до Амману де була зустріч Кіріла із Сербським патріархом. Він намагався разом із іншими союзниками Путіна засудити томос для ПЦУ; сколотити коаліцію проти Константинополя. Участь більшої кількості голів церков додало б зустрічі ваги, проте вийшла зустріч Сербського патріарха із Кірілом.
Церква якою під наглядом Кіріла (Гундяєва) керує Онуфрій не має томосу про автокефалію і є частиною Російської церкви. Нічого кращого чим хвалитись грамотою Московського патріарха яку той видав 30 років тому в Онуфрія не придумали (зазначимо що добився тої грамоти тодішній очільник РПЦвУ митрополит Філарет (Денисенко)). Фактично так звана «УПЦ МП» зараз відмовилась від автокефалії, визнання і ваги на світовому православ’ї на користь примарних титулів і статусів серед своїх вірян.
Програш Онуфрія: таким чином Онуфрію не додало балів його спроби догодити Московському патріарху, шляхом участі в Чорногорському питанні та Амманському збіговиську. Він проґавив свій чи не єдиний шанс на реабілітацію й не прийшов на Об’єднавчий собор і втратив близько 600 парафій. Втратив титул Митрополита Київського і всієї України, чим фактично програв Константинополю. На додаток, опозиція до Вселенського патріархату спричинила те, що стовпи православ’я – Олександрійська і Елладська церква та Афон не підтримали РПЦ. Онуфрія влаштовує те що його церква не має томосу про автокефалію і є залежною від Москви. Також його не турбує поступовий відтік вірян та парафій до ПЦУ.
Став помічником «коронавірусних терористів» в рясах
Онуфрій не надто охоче підтримував коронавірусні заходи карантину. Перед великоднем він навіть, як і Новинський пропав на декілька тижнів. Це не завадило його церкві розповсюджувати коронавірус серед народу. Ні для кого не секрет, що саме монастирі Московського патріархату стали тими джерелами спалаху коронавірусу в Україні. Хоча такі випадки траплялись і в інших церков, але різниця в порівнянні із Московською церквою разюча.
Онуфрій не став ніяк карати за такі порушення карантину жодного церковнослужителя. Навіть одіозного владику Павла “Мерседеса” (Лебідя), який хвалився тим що коронавірус це покарання за гірхи, ніхто так і не напоумив. Він також закликав віх заходити в храм і обніматись. Від Онуфрія було лише мовчання. Після власної ізоляції Березовський разом із Павлом продовжив звичну свою діяльність.
Програш Онуфрія: не зумів справитись із коронавірусом на належному рівні, сам захворів разом із Новинським на Covid-19 і не показав тверезість одразу, а лише після явних «зашкварів» збоку церковного керівництва. Мовчазно спостерігав як його підопічні беруть участь у порушеннях карантину і не покарав одіозного владику Павла (Лебідя) за його заклики “обніматись”.
