У вересні далекого 2014 року я опублікував невеликий аналітичний матеріал під досить зрозумілим заголовком «Чи готовий Азербайджан до кібервійни?» У цьому матеріалі я розглядав можливий розвиток ходу подій на тлі провалу російського проекту «Новоросія» і зосередженні Кремля на інших напрямках. Такими напрямками я для себе бачив Білорусь і Азербайджан, причому другого більшою мірою, ніж першу, оскільки енергетичний і фінансовий фактор превалювали над геополітичної вигодою. А оскільки будь-яка війна, відкрита або гібридна, супроводжується інформаційною компонентою, а передує їй масштабна медіа-підготовка, тема кібервійни для цієї країни була, тоді як ніколи актуальна.
Тоді, шість років тому, я розглядав можливості надання інформаційного впливу на закритий (за допомогою блокування від зовнішнього світу) сегмент через різні соціальні мережі і веб-портали, і, звичайно ж, використовуючи на той момент найпопулярнішу російську соціальну мережу «ВКонтактє» як основу. І в підсумку я прийшов до висновку про повну неготовність Азербайджану до подібного роду війні.
Але, пройшло шість років, і ми можемо бачити, як той сценарій, який я розглядав для Азербайджану, зараз реалізується в Білорусі, по знайомій схемі інформаційної інтервенції, але за допомогою зовсім нових майданчиків.
Місце «ВКонтактє» та інших соціальних мереж, які створювали громіздку послідовність взаємозв’язків при поширенні інформації, впевнено зайняли Telegram-канали, прості і доступні, з мінімалістичним дизайном і інтерфейсом. Створений Павлом Дуровим і Ніколаєм Дуровим, Telegram дуже швидко привернув увагу російських силовиків, які на той час отримали повний доступ до іншого дітища братів – «ВКонтактє».
Показне блокування силовиками даної платформи в 2018 році завершилося безрезультатно і в ситуації, коли неможливо підкорити і підпорядкувати, необхідно поставити собі ж в служіння.
Всього за кілька років в Telegram з’явилася величезна кількість каналів, що відображають всі можливі проблематики і соціально-суспільні питання як всередині Росії, так і за її межами. Інсайди безпосередньо з владних кабінетів, деякі інсайди силового характеру, економіка, фінанси і головне – опозиція. Все вирувало в Telegram, але хто підігрівав це бурління?
Так само, як і після 2012 року, коли Wikipedia виступила з демаршем проти першого репресивного законопроекту № 89417-6 про цензуру в мережі інтернет, обмеживши доступ до своїх матеріалів 10 липня 2012 року рівно на добу, після чого її не стали «ламати» , а просто впровадили в її «клуб редакторів» афілійованих персонажів, що проводили узгоджену корекцію і наповнення матеріалами, відповідними пропагандистським вимогам, Telegram заповнили і продовжують заповнювати канали з адмініструванням від тієї чи іншої силової структури РФ.
Схема поширення інформації, а так само виведення на передній план каналів, була відточена за ці роки до ідеалу і ми можемо бачити, як завдяки залученню ресурсу інформаційного силового блоку РФ, канал NEXTA став мільйонником в найкоротші терміни.
Так само ми можемо бачити, що класичні методи протидії інформаційному впливу ззовні, використовувані структурами відстаючих на даному терені країн, такі як банальні блокування – не діють. У свою чергу, приклад Білорусі показав, що і її попутно можуть заблокувати на рахунок раз-два, за допомогою масових хакерських атак, які проводилися 9 і 10 серпня практично по всіх державних ресурсах, але які зовсім не заважали трансляції протестів.
Робота за старими методичками і вкрай уповільнений процес оновлення структури протидії інформаційним загрозам, призводить до того, що методи палеоліту сприяють краху інформаційного захисту країни. У той час як російські структури не гребують ділитися своїми секретами певного роду доступу з громадськістю, для залучення уваги і концентрації навколо себе десятків тисяч роззяв, які в потрібний момент перетворюються в локомотив інформаційної атаки, їх опоненти нівелюють самі ж себе закритістю і скутістю.
До того моменту, коли в Білорусі спалахнули протести, Telegram зустрів їх найрізноманітнішими «білоруськими» патріотичними каналами, що підтримують свободу, справедливість, демократію, але виключно з проросійськими наративами. І влада Білорусі, що закрилася від зовнішнього світу інформаційно, опиняючись при цьому під ударом хакерських атак, сама собі вистрілила в ногу. Адже чутно не тих, хто живе на вулиці Пінській, а тих, хто працює в режимі 24/7 на Хорошевському шосе.
Не за горами вибори в Україні. І ви здивуєтеся, але в Telegram вже є NEXTA розливу UA з сотнями тисяч підписників. Канал, який дуже любить публікувати не пов’язану українофобську тарабарщину Співака з телеканалу «Інший» і різного роду уривки з ток-шоу каналів «Наш», «ZiK» та інших медведчуківських інформаційних клоак. І це говорить про те, що білоруський сценарій не просто можуть, а будуть найближчим часом розігрувати і у нас.
Олександр Коваленко, експерт
