У 2014-му році львів’янин Віталій Кокор заснував волонтерську акцію “Будуємо Україну разом” (БУР). Вона мала на меті відновити будинки, знищені війною на сході України. Проте, з часом, БУР перетворився на рух відповідальних активістів, які змінюють країну та змушують вірити у безкорисливі добрі справи задля спільного майбутнього Сходу та Заходу.
Журналістка видання #ШоТам поспілкувалась з очільницею БУР-Схід Євгенією Васильєвою та запитала, чи є потреба в ініціативі на сьомому році після початку війни. А також як долучитись волонтером та в якому випадку можна розраховувати на допомогу від БУР.
менеджерка осередку БУР-Схід. Ще в студентські роки випадково потрапила в БУР, захопилася проєктом й згодом очолила східний напрямок. Сама родом з Авдіївки. Світлина: #ШоТам
“Через активні бойові дії в Авдіївці та тривалі переїзди у 2014-2015 роках я почувалась виснаженою. До того ж я закінчувала бакалаврат, вступала на магістратуру та знайшла нову роботу в міському відділі у справах сім’ї, молоді та спорту військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка”, – розказала виданню Євгенія Васильєва. “В мої обов’язки входило спілкування з громадськими організаціями міста. І одного дня до на нас завітала гостя з ГО “Пласт-Авдіївка”. Вона розповіла про БУР і попросила допомоги в супроводі неповнолітнього волонтера на табір. Вони турбувалися за хлопця та він сам їхав вперше й хвилювався. Поговоривши з колегами, вирішили відправити мене. Заодно я мала дізнатися про нові формати роботи з молоддю”.
Тож у серпні 2016 року Євгенія подивилась декілька відео про проєкт, почитала короткий опис про табір та поїхала разом з пластуном до міста Сміла. Великих очікувань не було, лише невеличка мета — довезти неповнолітнього.
“Але коли я спробувала, то зрозуміла в чому насолода… Цілий тиждень я працювала у багатодітній родині, де робили косметичний ремонт однієї з кімнат. А також на дитячому майданчику, де майстрували футбольні ворота та гойдалку. Неоціненно, коли бачиш конкретних людей, яким допомагаєш. Від того, як кожен зробить свою справу, буде залежати в яких умовах будуть жити ці люди… І це так приємно, коли наприкінці бачиш хороший результат і щасливі очі. Крім того, в процесі здобуваєш корисні будівельні навички”, – ділиться спогадами з тієї поїздки Євгенія.
“БУР кардинально змінив моє ставлення до власного дозвілля. Я побачила, як молодь органічно та атмосферно проводить свій час, дізналась, як недорого подорожувати та побачила купу мальовничих непопулярних місць в Україні. І якщо вперше я потрапила на табір випадково, то вже наступного року брала відпустку й сама туди їхала”.
Євгенія займалась волонтерством на таборах щороку та брала участь у ще одній програмі від БУР — BUR.LAB. “Лабораторія відповідальності”. Програма мотивувала реалізовувати проєкти в Авдіївці, постійно комунікувати з новими людьми та переплітати ініціативи БУР та Авдіївки.
Євгенія вважає, що найцінніше те, що місцеві команди продовжують розвивати свої організації та міста, і ставить в приклад команду ГО “Вільна Хата” (неформальний освітній та мистецький простір у Краматорську, який підтримує творчі, соціальні та волонтерські проєкти — ред.). “Ініціатива співпрацює з іншими, часто навіть зустрічається в інших проєктах — як регіональних, так і всеукраїнських. І це мережування — одна з перемог громадських організацій та діячів. Ми охоче запрошуємо спільноту на події, табори або просто поділитись досвідом на таборах з іншими волонтерами, які тільки почали свій шлях”.
Станом на 2019-й, волонтерська спільнота БУР налічувала близько 2 500 волонтерів і наступним етапом став розвиток волонтерських спільнот у регіонах та містах. Так з’явилась акція “БУРчик”, яка відбувається у форматі табору та толок протягом 1-2 днів для місцевих волонтерів.
“БУР почався зі Сходу і протягом 2014-2017 років табори були переважно тут. Тому найбільший людський потенціал спостерігали на Сході. Тож для початку вирішили створити осередок серед “східняків”, який і назвали БУР-Схід. Минулого року вже в якості осередку ми мали досвід співпраці з вісьмома громадами (три — у Донецькій та п’ять — у Луганській областях). В шести з них відбувались акції “БУРчик” та освітні події, а у двох — волонтерські табори та освітні події й культурні обміни. За цим прикладом та набутим досвідом створили сім осередків у обласних центрах — Чернівці, Харків, Запоріжжя, Львів, Київ, Закарпаття, Івано-Франківськ”, – розказує волонтерка.
Хоча БУР був заснований ще у 2014 році, але до цього часу люди в різних містах реагують на БУР однаково, дивується Євгенія. “Ті, кому ми допомагаємо вдячні й до кінця не можуть усвідомити таку доброзичливість. Це дійсно трохи дивакувато виглядає, коли в невеличкому місті близько 30 молодих людей в однакових футболках роблять ремонти на різних локаціях. Деякі ж люди сприймають нас, як церковне угрупування або секту. Є також і ті, хто вважають нас гуманітарною організацією, яка робить ремонти. З часом людей, які зрозуміли ідею і ставляться привітно стало більше. Місцеві починають з нами спілкуватися і згодом долучаються, а потім й взагалі беруть активну участь в БУР осередках”
Євгенія Васильева розказує про позитивні сторони участі в БУР-і:
“Першочергово наші активісти отримують досвід волонтерства та подорожей, багато нових знайомств, статус волонтера БУР та початок шляху у БУРній спільноті. Згодом можна запросити табір у своє місто, долучитись до діяльності осередку або запропонувати його створення. А за участі у навчальній програмі BUR.LAB – Лабораторія відповідальності можна отримати стартове фінансування для власного проєкту”.
А щоб долучитись до подій БУР-осередків, можна підписатись на телеграм-канали кожного з них: БУР Чернівці, БУР Харків, БУР Запоріжжя, БУР Львів, БУР Київ, БУР Закарпаття, БУР Івано-Франківськ, БУР Схід.
Раніше Духовний фронт України розказав як на Луганщині пластуни чистять річки від сміття.
