Наближається той час, коли в Софії Константинопольській відбудеться перше мусульманське богослужіння. З приводу цього не вщухають обурення в Помісних Православних Церквах. Багато єрархів різних Церков виступили проти самого факту перетворення Святої Софії у мечеть, зокрема і Блаженнійший Митрополит Київський Епіфаній. Сьогодні через Святу Софію православна архієпархія США оголосила днем жалоби. У храмах ПЦУ відбудуться богослужіння через перетворення Святої Софії на мечеть.
Представники влади різних країн закликають зберегти для Святої Софії статус музею. Найбільш обговорюваною ця тема стала в Грецькій і Російській Церквах. Утім у кожній із озвучених Церков цю тему розглядають по-різному. Якщо в Греції перетворення Святої Софії сприймають як своєрідний виклик історії і християнству, то в РПЦ його розглядають як один із стратегічних моментів для реваншу у Православному світі, і як чергову спробу перехопити першість у ньому.
З приводу перетворення Софії на мечеть виступили церковники і влада РФ. Утім позиції дещо різняться. Зокрема з цього приводу із відповідними заявами виступили по черзі керівник Синодального відділу Зовнішньо-церковних відносин митрополит Іларіон Алфєєв, особисто патріарх Кіріло та загалом сам Синод РПЦ, який нещодавно вперше в історії Російської Церкви відбувся в режимі он-лайн. У всіх заявах згаданих церковників звучить один і той же меседж щодо цієї події. На думку московських єрархів, світове Православ’я не змогло однодушно виступити проти перетворення Софії в мечеть через «ослаблення його позицій», яке виникло через надання Томосу від Вселенського патріарха Варфоломія Православній Церкві України.
Думки російських можновладців розійшлись з цього приводу. Так, російська Держдума закликала депутатів Туреччини «всесторонне проанализировать складывающуюся ситуацию и призвать при принятии решения о статусе храма-музея Святой Софии в Стамбуле проявить мудрость и не подвергать ревизии решение основателя современной Турции Мустафы Кемаля Ататюрка, которое на долгие годы превратило Святую Софию в Символ мира и межрелигиозного согласия».
Безпосереднє керівництво РФ в особі очільника Кремля Путіна поставилось до цього питання стриманіше. Зокрема, прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що перетворення Святої Софії у мечеть має характер «внутрішнього питання самої Туреччини». Також Пєсков заявив, що позиція РПЦ і влади РФ різняться у цьому питанні. Таким чином прессекретар фактично розбив усі ідеологічні засади про «скрєпи» між Державою і Церквою в Росії. На додаток, Пєсков побачив користь у тому, що Софію перетворено у мечеть. За його словами тепер вхід до Софії буде безкоштовним, і в ній буде збережено архітектурні пам’ятки. Сама ж подія, на думку Пєскова, «не скажется на отношениях России и Турции».
Декому така розбіжність у думках Кремля і РПЦ вважається лише окозамилюванням. Дехто із експертів зазначає, що причиною такої «холодної» реакції Кремля є все те ж надання Константинополем Томосу ПЦУ. Утім уже зараз прослідковується тенденція, що питання перетворення Святої Софії на мечеть буде акумулюватись і підігріватись Кремлем.
Для РПЦ це шанс взяти реванш після провального Амманського зібрання, а для самого Кремля і особисто Путіна, можливість виступити «захисником Православ’я». Імовірно, що ці плани будуть втілюватись у житті у злагодженій співпраці між Даниловим монастирем та Кремлем.
Не дивлячись на озвучене офіційне різнобачення, у виступах російських церковних рупорів Путін вже постає у ролі захисника Святої Софії. Про це завуальовано заявив очільник Зовнішньо-церковних відносин РПЦ митрополит Іларіон Алфєєв.
Зокрема у передачі «Церковь и мир», яка виходить на російському пропогандиському каналі «Россія -24», Іларіон розповів про деталі розмови Путіна та Ердогана, в якій, зокрема було порушено питання Святої Софії. За словами Іларіона, саме Путін порушив цю тему під час телефонної розмови. Така зацікавленість Путіним Софією, на думку Іларіона, свідчить «о той озабоченности, которая существует в России не только на уровне Церкви, но и на уровне государства, в связи с решением, принятым турецкими властями».
Цій розмові Алфєєв надає доволі великого значення, за його словами вона може вплинути «на решение, касающееся судьбы христианских символов и этих бесценных, чудом уцелевших мозаик». Адже на думку Алфєєва «президент Эрдоган с уважением относится к президенту Путину, и не будет просто так игнорировать его мнение».
Окрім цього Іларіон наголосив на особливій ролі Путіна у питанні збереження Святої Софії, адже за його словами «в политическом мире практически никто, кроме президента Путина, на это событие не откликнулся».
Утім говорячи так, митрополит Іларіон відверто лукавить, адже із цього приводу виступила ціла низка політиків різних країн. Зокрема, міністри закордонних справ країн ЄС розкритикували таке рішення Туреччини. За словами глави дипломатії ЄС Жозепа Борреля, Рада ЄС засудила рішення Туреччини перетворити таку визначну пам’ятку на мечеть, адже таке рішення «неминуче призведе до недовіри, сприятиме розладу між релігійними громадами і підриватиме наші зусилля щодо діалогу і співпраці».
Окрім цього своє невдоволення висловили і Державному департаменті США, про що заявила прессекретар Морган Ортегус. Також проти такого рішення виступили в уряді Греції. За словами представника Грецької влади Афіни будуть вимагати введення санкцій проти Туреччини через рішення про Святу Софію.
Утім Іларіон воліє цього не розголошувати, а вважає, що саме завдяки Путіну надбання Святої Софії будуть збереженні. Він сподівається, що «обещания, которые Эрдоган дал Путину, будут выполнены, и эти мозаики сохранятся».
Така риторика яскраво свідчить, і вкотре підтверджує нещодавню інформацію про те що Путін і Ердоган в питанні перетворення Святої Софії є союзниками. Про це нещодавно заявило видання «orthodoxtimes.com.». Така можлива маніпуляція між РФ, РПЦ і Туреччиною направлена лише для дискредитації Вселенського патріарха Варфоломія.
Усвідомивши своє фіаско після Амману РПЦ і РФ зрозуміли: за обраним сценарієм їм не вдасться відігратись і перехопити першість у Православному світі. Тому тепер для них випала нібито нова вдала нагода. Озвучуючи подібні меседжі російські церковники знову намагаються роздути, перш за все серед своїх вірян, думку, що саме РПЦ має найбільший вплив у Православ’ї. Таким чином РПЦ показує, що не дивлячись на конфлікт із Константинополем, їй не байдуже історія світового Православ’я, яку вона тепер намагається захистити завдяки підтримці державної влади.
Такими діями РПЦ намагається поширити думку, що не дивлячись на те що Софія і перетворена на мечеть, її історичне надбання збережено завдяки особливої позиції Путіна і росіян, для яких Софія має особливе пріоритетне значення.
Цілком закономірно, що найбільше цей меседж спрямований на вірян РПЦвУ, які споглядаючи провали РПЦ на міжнародній арені, і бачачи розвиток ПЦУ з плином часу полишать цю Церкву. Адже визнання ПЦУ з боку інших Православних Церков у майбутньому призведе до нової масштабної хвилі переходів парафій РПЦвУ до ПЦУ. Усвідомлюючи неминучість цих подій РПЦ всіляко роздмухуватиме питання Святої Софії.
Окрім цього підігрівання цього питання важливе для РПЦ не лише для збереження впливу в Україні, і не допущення відтоку парафій із РПЦвУ, але і для втілення свого амбітного плану із перехоплення першості у Православному світі. Який цього разу розкривається в новому аспекті. Вступившись за Софію, РПЦ не лише буде обґрунтовувати свої амбіції кількістю, але історією і реальним впливом, який існує не лише завдяки фінансам. Зрозумівши, що за гроші здобути пальму першості практично неможливо, РПЦ намагатиметься здобути її завдяки ідеології і відновленні так званої «історичної справедливості».
Адже Свята Софія це перш за все місце слави Православної Церкви. Саме тут служили визначні єрархи Православ’я, формувалось вчення Церкви, звідси поширювалась віра на нові народи, яким згодом Константинополь дарував автокефалію.
До слова саме за відсутність історичної спадщини свого часу дорікав РПЦ Вселенський патріарх. Адже не дивлячись на фінансові можливості та кількість парафій, які має Москва, вона не може похвастатись своєю історією у формуванні православної доктрини, яку має Константинополь.
Саме завдяки Константинополю було сформовано Православне віровчення, яке утверджувалось на Вселенських соборах, і артикулювалось під час офіційного проголошення у храмах світу, і перш за все у самій Софії, яка була першою серед усіх храмів. Це ж вчення сформувалось тоді, коли самої Москви взагалі не існувало, а на її місці було суцільно болото, по якому лазили ведмеді. Навіть із появою самого міста Москви і РПЦ, проголошення її як Патріархату, саме православне вчення у її середовищі довгий час було неправильно сприйняте, через неточності перекладу, що призвело до так званих реформ патріарха Нікона і утворення старообрядців, яких упродовж декількох століть РПЦ вважала розкольниками.
Тепер завдяки відстоюванню Софії РПЦ може вказати Константинополю на те, що саме вона зберегла і захистила як саме вчення так і його символ. Утім поки для цього в РПЦ мало факторів. Одноосібне приписування збереження Софії Путіну не є авторитетним доказом для багатьох людей зі здоровим глуздом і єрархів Помісних Церков, а є лише черговою приманкою для російських клікуш. Адже не дивлячись на заяви про «разобщенный православный мир», через визнання ПЦУ, сам цей православний мір таким не є.
На відмінно від РПЦ, через визнання ПЦУ ніхто із Помісних Церков не розірвав свого спілкування зі Константинополем, а після Амману усі побачили, що більшість Православних Церков не бажає підтримувати РПЦ, і залишається солідарною із Вселенською Патріархією. Утім як складуватимуться події у світовому православ’ї побачимо згодом, проте вже зараз, зважаючи на озвучені меседжі рупорів РПЦ, можна вважати, що РПЦ продовжуватиме розхитувати православний світ і намагатиметься підірвати його єдність та авторитет Вселенського Патріарха, але тепер завдяки новим обставинам.
Росія намагається використати ситуацію з Софією, щоб показати свою першість і відбілити себе
