«В Києві вимагають крові після «підриву диверсантів ЗСУ на «власній» міні», – пише ресурс російського православного олігарха Константіна Малофєєва «Царьград».
Знаряддя російської пропаганди зазначає, що в Києві, нібито, вимагаються крові, при цьому, посилається на слова редактора «Цензор.нет» Юрія Бутусова, який нібито закликав Україну невідкладно завдати «удар відплати».
Втім, оригінал слів Юрія Бутусову на власній сторінці у Facebook наводить «НВ»: «При веденні розвідки в «сірій зоні» в районі Горлівки підірвався на міні і загинув український військовослужбовець. Повідомивши місію ОБСЄ і в супроводі представника Центру по контролю і координації, 8 український військових вирушили до місця загибелі військовослужбовця з метою забрати тіло. Однак, російські найманці влаштували засідку і обстріляли групу. В результаті один військовослужбовець загинув, ще один – зник без вісті. Цей злочин – навмисна провокація російських військових. Злочинні дії російських військових заслуговують удару відплати і самих жорстких оцінок міжнародної спільноти. Президент зобов’язаний висвітлити це питання на екстреній нараді в Трьохсторонній контактній групі і в ООН».
Як бачимо, єдине до чого безапеляційно закликав Ю.Бутусов – це інформування міжнародної спільноти та міжнародних безпекових організацій.
Проте, «Царьград» цинічно заявляє, що українські військові підірвались на ВЛАСНІЙ міні, а ніякої засідки бойовиків не було. При цьому, Київ нібито жадає крові.
Окрім цього, пропагандисти Кремля пішли далі. У повідомленні йде мова про те, що ЗСУ нібито посилили обстріли населених пунктів, що підконтрольні бойовикам.
А журналістка Юлія Вітязєва розвиває тему, наголошуючи, що українська «партія війни» намагається використати інцидент, щоб ухилятись від виконання своїх обов’язків згідно Мінських домовленостей.
Отже бачимо, як Росія продовжує нагнітати інформаційне поле повідомленнями про загрозу війни з боку України. Хочеться вірити, що результатом такої інформаційної кампанії не стане кривавий «примус до миру», яким прикривається Кремль винищуючи цілі райони сусідніх держав на шляху до вирішення власних геополітичних завдань.
