Священник Української православної місії св. Юди в Японії Павло Королюк розповів про створення першої української парафії в Японії та особливості ставлення до релігії у Країні Вранішнього Сонця.
«Наша українська православна парафія є результатом об’єднання української громади в Токіо більш ніж 20 років тому. Для більшості українців стало некомфортно відвідувати Російську православну церкву, яка на той час була єдиною православною церквою в Японії, тому група сімей об’єдналися й після детального обговорення звернулися до Української Православної Церкви Київського патріархату з проханням заснувати місію тут, в Японії. Нас було небагато, ми були обмежені фінансово й не могли дозволити собі запросити священника на постійне перебування в Японії. Але однією із можливостей, яку нам запропонували, було підготувати й висвятити одного з нас для подальшого служіння. Я був тим, хто погодився, і як обраний кандидат від громади пройшов підготовку в Антіохійській православній архієпархії Сполучених Штатів Америки. Після цього я був висвячений на священника Його Святістю Патріархом Філаретом і благословенний на служіння в Японії», – розповів Павло Королюк, протоєрей ПЦУ, священник Української православної місії св. Юди в Японії.
Священник каже що із самого початку парафія була частиною Української Церкви. «Майже всі наші засновники й парафіяни — це українці, які проживають в Японії. Ми з усіх сил намагаємося підтримувати українську громаду як духовно, за допомогою богослужіння та Святого Причастя, так і логістично, шляхом проведення відповідних заходів спільно з українською громадою. Останніми роками нам також вдалося зібрати деякі кошти для підтримки захисників України».
«Як парафія Православної Церкви, ми існуємо завдяки благословенню нашого єпископа. Упродовж років ми були під керівництвом Святійшого Патріарха Філарета, сьогодні під протекцією Блаженнійшого митрополита Епіфанія, де сподіваємося залишитися», – підсумував отець Павло.
Він народився і виріс в окрузі Геркімер штату Нью-Йорк, у сім’ї українця-емігранта першого покоління. 1998 року переїхав до Японії, 2006-го — був висвячений на священника й очолив Українську православну місію св. Юди в Японії.
За його словами більшість японців не знають про існування інших конфесій християнства, крім католицизму і протестантства. Тому часто вони ставляться насторожено, коли я їм намагаюсь пояснити, що православ’я не належить ні до католицизму, ні до протестантства. А ті, хто бодай щось знає про православ’я, то лише як про «російську» та «грецьку» православну традицію, відтак, на їхню думку, в Японії є лише Російська православна церква.
Якщо ж вести мову про Російську церкву, то дуже прикро, що вона знову стає знаряддям корумпованої та небезпечної держави, – говорить священник. «Мої повноваження не визначаються нею. Ми не проти когось, ми — за Христа: ми поклоняємось і служимо Йому як Його діти незалежно від національності. Наша мета — бути кращими людьми».
«Саме українська громада в Японії стала ініціатором створення Церкви і продовжує підтримувати її сьогодні. Ці люди і є Церква. Без їхньої підтримки ПЦУ тут, в Японії, не існувала б. І це мене глибоко проймає. Але, з іншого боку, це не те саме, що безпосередня участь у житті самої Церкви. Хоча більшість засновників нашої Церкви та людей, які вважають себе її парафіянами, — українці, котрі проживають в Японії, втім, регулярно відвідують богослужіння саме японці. Наприклад, на звичайній, не святковій літургії половину відвідувачів становлять японці, чверть — українці і ще одну чверть — представники інших національностей та етнічних груп».
Священник брав участь у організації Української недільної школи в Японії у 2010 році, що є одним із найконструктивніших засобів захисту української ідентичності в японському суспільстві.
Отець Павло розповів, що серед японців є багато недовіри стосовно релігії та віруючих. «Багато хто з нас, християн, так само як і євреїв, мусульман, буддистів, бахаїстів і представників інших релігій, були розчаровані, дізнавшись, що комітет Токійської олімпіади виключив релігійні об’єднання із потенційних учасників у передачі олімпійського смолоскипу. Цього ніколи не траплялося на попередніх олімпіадах».
За матеріалами Газети День.
