Понад півсотні учасників бойових дій на Донбасі і волонтерів зберуться 11 липня на горі Говерлі, щоб провести фестиваль військової пісні «Пісні, народжені війною» і згадати усіх, хто поліг за свободу України.
У цьому році захід відбудеться під гаслом «Ми пам’ятаємо!», розказує «Закарпаття онлайн».
Після участі у Майдані у Києві, у 2014 році, Олександр Саримсаков їздив на Донбас до українських військовослужбовців, як волонтер. Привозив усе необхідне, те, що просили і що міг знайти. А ще цілими днями, як професійний масажист, лікував бійців. Бо від бронежилетів і носіння зброї, десантники мали проблеми з хребтами. А ще під час своїх поїздок почав писати пісні і виконувати їх під гітару. У дорогу брав зі собою не лише гітару, але й дримбу, співаючі чаші Тибету і австралійський диджериду.
А через кілька років у волонтера народилася ідея започаткувати Всеукраїнський фестиваль сучасної військової української пісні на теренах Західної України. У 2018 таке музичне свято відбулось у Яремчі Івано-Франківської області під назвою «Пісні, народжені війною».
«Я був волонтером і не вистачало часу на організацію фестивалю. Але у 2018 році, коли я був на полігоні у мене стався крововилив. Я якраз вчився на сапера, щоб поїхати на Схід, як контрактник. Рік лікувався у шпиталях. Розумів, що я маю зробити фестиваль. 12 липня виписався, а 14 липня ми провели у Яремчі перший фестиваль. На ньому були воїни 80 окремої десантно-штурмової бригади, з якими мене багато всього у життя пов’язує. Минулого року знову зібралися, але ще більшим колом. Зрозуміли, що такий захід цікавить людей і потрібний самим ветеранам і волонтерам», – розповідає ініціатор фестиваль, волонтер Олександр Саримсаков із Буська Львівської області.
Однак карантинні обмеженні у зв’язку з коронавірусом внесли свої корективи і ветерани вирішили, що зійдуть на гору Говерла і там заспівають у пам’ять усіх загиблих українських воїнів і волонтерів. Підніматимуться зранку 11 липня, групами по 10 осіб, із дотриманням вимог карантину.
Супроводжуватиме Олександра його товариш, зокрема військовий медик Андрій Кавф. Вони познайомились у 2016 році у Пісках і досі підтримують стосунки.
«Люди, які пройшли війну, потребують психологічного розвантаження. Зараз у державі проблеми ветеранів, загалом українського війська відійшли на другий, а то й десятий план. Ніхто не переймається людьми, які воювали. А хлопці ночами не сплять, старші чоловіки, які воювали, посеред ночі зриваються, руйнуються сім’ї, бо жінки не всі витримують той стан, у якому чоловік перебуває. Є випадки серед ветеранів, що «сідають на склянку», перебувають у депресії, є випадки самогубств. Тому потрібно зустрічатись і спілкуватись, побути разом, а пісня об’єднує, люди мають, що згадати», – зауважує Андрій Кавф.
Андрій Кавф у 2014 році прийшов у військкомат, коли дізнався, що на передовій потрібні медики. Працював фельдшером у бригаді десантників. Одразу потрапив у Новосвітлівку, що розташована 11 км від Росії. Виходив із десантниками з оточення, а потім був Луганський аеропорт і знову вихід. До 2018 року рятував бійців, надаючи першу медичну допомогу. А це було у гарячих точках – Кримське, Трьохізбенка, Піски, Авдіївська промзона, Хрещувата.
«У мене не було часу боятися того, що я бачив, ті поранення. Я мав ухвалювати правильне рішення. Приїхав у Новосвітлівку і запитав у командира, де маю розвернути медичний пункт. Він відповів, де хочу. У мене був лише один наплічник з медикаментами. Розклав усе у будинку культури і почався обстріл. Всі спустились у підвал, а коли піднявся, то мій «медичний пункт» був рознесений. Зрозумів, що треба розташовуватись у підвалі, але там не було світла. Я був один із одним медичним наплічником, де були бинти, матеріали для перев’язування, препарати для знеболення. Крапельниці ставив, зупиняв кров і чекали машину, яка раз у день забирала поранених. Надавав першу допомогу і ще бійці звертались з іншими проблемами зі здоров’ям. Бо харчування було не всюди добре. Я ще і воював паралельно», – розповідає Андрій Кавф.
Ті, хто пережили втрати і бої ніколи цього не забудуть, зауважує Андрій Кавф. Але з цими емоціями потрібно навчитися жити і йти вперед. А ще, продовжує його друг Олександр Саримсаков, потрібно знаходити позитив у житті і підтримувати один одного. Тому фестиваль військової пісні для них це передусім гарна нагода послухати один одного і дізнатись про життя кожного, яке ділиться для них до 2014 року і після, як для Олександра Саримсакова.
Він поїхав на Майдан, бо не міг всидіти вдома, а потім зайнявся волонтерством, бо не міг мовчки спостерігати за тим, що відбувається у країні, під час військового навчання на полігоні підписав контракт зі ЗСУ, але інсульт завадив його військовій службі. Але він знайшов для себе вихід – малює, співає, пише, підтримує ветеранів.
«Випадкових людей на цьому фестивалі не буде. Це всі люди, які пройшли війну зі зброєю або ті хто допомагав – волонтери й артисти», – зазначає волонтер.
На горі Говерла прозвучить понад 20 військових пісень. Фестиваль розпочнеться о 12-й і триватиме близько двох годин.
