П’ятого липня свій власний «маленький» день незалежності відзначає Слов’янськ – вільне місто українського Донбасу.
Саме в ніч з 4 на 5 липня терористи організовано залишили місто. За твердженням ватажка терористів Гіркіна, таке рішення було прийнято задля того, щоб «зберегти сили». Відступ терористів дозволив українським військам увійти до міста, встановити державний прапор над міськадміністрацією, та розпочати місію з надання гуманітарної допомоги мешканцям міста.
Втім, у цієї історії є ще одна важлива складова, яку зобов’язані пам’ятати і сучасні українці, і майбутні покоління співвітчизників. Вона полягає в організованому сприянні священниками та вірянами Російської православної церкви в Україні проросійським терористам.
«Духовний Фронт України» вважає за необхідне нагадати основні факти такого сприяння, які у різний час були висвітлені у засобах масової інформації.
Саме у Слов’янську була база російських бойовиків під командуванням Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), і саме звідти розпочалась війна. РПЦвУ у місті надала Гіркіну максимальне сприяння і почесті.
Благочинний Олександро-Невського округу Слов’янська протоєрей Ніколай Фоменко (фігурант «Миротворця») не приховував своїх симпатій до окупантів.
У місті служить ціла династія Фоменків – сини отця Ніколая (Пьотр – в храмі Новомучеників і сповідників русскіх, Тіхон – в храмі на честь ікони Божої Матері «Державная»).
Так от, Тіхон регулярно інформував російську сторону про обстріли міста з боку ЗСУ. Але деталі, як правило, замовчувались. А деталі були такими: терористи з кар’єру в районі Артема (розташований поруч з житловими забудовами) вели обстріл позицій українських військових на горі Карачун. ЗСУ вогнем у відповідь «накривали» кар’єр і житловий масив.
Окрім цього, проросійські терористи вели вогонь з території міського РАЦСу. Після певної кількості пусків, вони хутко змінювали місце дислокації (на аналогічну серед житлових масивів) і проводили нову серію пусків.
До слова, загальновідомий обстріл «Ноною» українських позицій з території церкви також відбувся в Слов’янську.
Проблема в тім, що територія і будівля належать протестантській церкві «Добра Вість», а під час показового обстрілу з подальшою втечею під будинком молились православні священники.
Протестанти Слов’янська пережили не найкращі часи в ті дні. Дехто з них (п’ятидесятницька община «Преображення Господнього») були жорстоко вбиті, а їх майно розграбоване. З родичами вбитих «контактував» вже відомий Ніколай Фоменко, при цьому, дозволяв собі образи та приниження родичів замучених протестантів.
Активно діяв у місті протоєрей Владімір Очеретяний (фігурант «Миротворця»), настоятель храму святих апостолів Петра і Павла Харцизького благочиння. До війни він значився козачим духівником Окремого козачого кошу імені полковника Івана Богуна, котрий тісно співпрацював з проросійським «Вірним козацтвом» Алєксєя Сєліванова і донськими казаками.
Варто пригадати цікаву історію Вілли Марії – архітектурної пам’ятки Слов’янська.
Саме в будівлі цієї садиби в 2014 році «квартирувались» перші «ополченці». Як пізніше заявила екс-мер Слов’янська Неля Штепа, після узгодження з православним батюшкою (РПЦвУ/УПЦ МП – ред.) Віталієм Весьолим, терористи розмістились в «Віллі Марії», яку називали «православним центром».
Згідно спогадів мешканців міста, 12 квтіня 2014 року, коли відбулось захоплення міста бойовиками, із садиби виходили озброєні люди, а незадовго до цього, в гробах туди завезли зброю.
Отець Віталій Весьолий згадується у ЗМІ як духівник казаків станиці Торської Міусского округу Всевеликого війська Донського. Окрім цього, він досить «знатний» поет (цитата мовою оригіналу):
«Люблю я русского великого солдата
На смерть готового за Родину стоять,
Её – Любимую от монстров типа НАТО
И прочих хищных террористов защищать!»
Відомим клірик став після виконання чину освячення знамені добровольчого батальйону, яким командував Гіркін. Отець Віталій Весьолий фігурант «Миротворця», але йому вдалось уникнути кримінальної відповідальності за свою антиукраїнську діяльність і зараз служить в окупованій Горлівці.
Звісно, перерахований фактаж лише крапля в океані зради, яка назавжди знищила довіру українців до Московського патріархату, окремі клірики якого стали посібниками терористів, українофобами і уособленням міжконфесійної та міжрелігійної ворожнечі.
А найгірше те, що навіть зараз чимало священників та представників єпископату РПЦвУ продовжують на території України свою деструктивну та протиправну діяльність на шкоду нашої Батьківщини в інтересах своїх кураторів з Кремля.
