Днями народний депутат від Опозиційного блоку і за сумісництвом головний спонсор РПЦвУ Вадим Новинський розповів про своє посвячення у сан диякона, яке, за його словами, відбулось зі свідомим порушенням дияконської присяги, даної перед хрестом і Євангелієм. Про це Новинський розповів в ефірі передачі «Парсуна», яку веде очільник синодального Відділу у справах церкви і суспільства і ЗМІ РПЦ Владімір Лєгойда.
Так Вадим Новинський публічно визнав, що своїм посвяченням порушив присягу. Таке порушення відбулось із благословення нинішнього очільника РПЦвУ митрополита Онуфрія (Березовського). Новинський зазначив, що у розмові із Онуфрієм, попередив останнього, що його поставення суперечить присязі на служіння церкви.
Зокрема, Новинський сказав, що «И в этом году Блаженнейший Митрополит Онуфрий во время одного из разговоров сказал, что хочет меня рукоположить во диакона. Я сказал только, что у меня есть ограничение – что являюсь депутатом и занимаюсь политической деятельностью, и, насколько я знаю, когда читаешь диаконскую присягу на Евангелии, там есть такие пункты, что священнослужитель не имеет права заниматься политической деятельностью и не может состоять ни в одной из партий». На що Онуфрій, за словами Новинського, відповів: «Блаженнейший благословил, сказав, что «Господь тебя выведет туда, куда тебе необходимо, положись на Господа во всем».
Щоб було більш зрозуміло зазначимо, що перед прийняттям будь-якого священного сану, кандидат у священство повинен принести присягу перед Хрестом і Євангелієм, в якій, зокрема, сам ставленик дає обітницю «Ни в каких политических партиях, движениях и акциях участия не принимать».
Окрім цього варто вказати, що своїми діями митрополит Онуфрій і диякон Вадим порушили низку канонів Православної Церкви, згідно яких священнослужителям забороняється обіймати будь-які державні посади. Сам факт зайняття таких посад є однією із перепон до прийняття священства, які в церковному праві називаються «соціальними перепонами».
Таким чином Онуфрій свідомо благословив Вадима Новинського порушити присягу і церковні правила. Зокрема, 6-те апостольського правила, згідно якого святі апостоли заповідали: «Єпископ, пресвітер чи диякон нехай не беруть на себе світських турбот». За порушення цього правила апостоли наказували позбавляти порушників священного сану: «в іншому випадку нехай будуть позбавлені священного сану». Окрім цього згідно 7-го апостольського канону священнослужитель, який після поставлення вступив на подібну службу повинен бути підданий анафемі: «поставленим одного разу до кліру та ченцям, визначили ми, не вступати ні на військову службу, ні в мирський чин. Інакше тих, що насміляться на подібне і не повернуться із каяттям до того, що раніше обрали для Бога, піддавати анафемі».
Окрім святих апостолів подібні покарання були прописані у ряді канонів Вселенських (3-те, 7-ме правило 4-го Вс. С.; 10-те 7-го Вс. С.) і Помісних соборів (16-те Карфагенського собору), які визначені Церквою як загальнообов’язкові.
Зокрема 11 правило Двократного собору зазначає, що «пресвітерів, чи дияконів, що приймають на себе мирські керівні посади або опікування, або у домах мирських керівних осіб звання управителів, божественні і священні правила піддають виключенню. Так само і ми, підтверджуючи і про інших, належних до кліру, визначаємо: якщо хтось із них вступить на мирські керівні посади, чи у домах керівних осіб, або у передмістях прийме на себе звання управителя, такий нехай виженеться із свого ступеня». Бо як зазначали святі отці цього собору: «за сказаним самим Христом істинним нашим Богом, і правдивим Його словом: «Ніхто не може двом господарям служити».
Ймовірно, що на Онуфрія і Вадима Новинського ніхто не накладе анафеми і не позбавить сану, але таке свідоме і цинічне паплюження канонів Церкви, про які вони всіляко наголошують по відношенню до ПЦУ, свідчить про те, що саме керівництво цієї Церкви не дотримується тих же канонів. Про канони вони згадують лише тоді коли треба засудити ПЦУ і Вселенського патріарха, утім тепер уся їх риторика зводиться нанівець. За словами того самого Онуфрія, можна ствердно сказати, що у створенні Єдиної Помісної Української Православної Церкви Вселенського патріарха вів сам Господь, який власне і вивів Його туди, «куда необходимо».
Можемо констатувати, що самі канони для служителів РПЦ як дишло «куда кручу туда і вишло», і крутять ними за словами народної мудрості «як циган сонцем».
