Предстоятель Православної Церкви України у День Святого Духа виголосив проповідь у якій пояснив значення Святого Духа в житті людини. За його словами «всі прояви любові, внутрішній мир, прояви віри і добра – все це в людині є не саме собою, але походить від Бога, як Творця людини та є плодами дії Духа Святого».
Головні тези проповіді
- Ми просимо Царя Небесного, Утішителя, Духа істини прийти і вселитися в нас, очистити від усякої скверни і спасти.
- «Дія Духа Святого є таємничою, містичною, але виявляється вона в реальних, видимих плодах. Як саме звершується ця дія – ми не можемо сказати, бо як свідчить апостол Павло у Першому посланні до Коринфян «Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Тому і у Євангелії сказано: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін 3:8). Однак те, що плоди дії Духа Святого є справжні, видимі – безсумнівно і ясно засвідчується і Писанням, і досвідом християнського життя.
- Найпершим плодом Духа Святого є сама можливість віри в Бога, віри в Господа Ісуса Христа, Сина Божого і Спасителя. Адже як свідчить апостол Павло у Першому посланні до Коринфян: «Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого» (1 Кор. 12:3). Тож коли ми віримо і свідчимо, що Ісус є воістину Христос і Господь, Син Божий і Син Людський, Спаситель Світу, то це не є плід нашої уяви, мудрості чи досвіду, але плід дії Духа Святого, яка впливає на наші природні сили та здібності, приводячи до віри і пізнання Божественного Одкровення.
- Через Духа Святого ми маємо можливість молитви до Бога та отримуємо те, що просимо на благо, як про це каже той же апостол у Посланні до Римлян: «Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26).
- Багато інших плодів є від Духа Святого у тих, хто приймає Його, про що ми чули з сьогоднішнього читання Послання апостола Павла до Ефесян, «бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині» (Еф. 5:9). Ці плоди апостол докладно перелічує у Посланні до Галатів, кажучи: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону» (Гал 5:22-23).
- Слід підкреслити важливість цієї істини, що всі прояви любові, внутрішній мир, прояви віри і добра – все це в людині є не саме собою, але походить від Бога, як Творця людини та є плодами дії Духа Святого. Так є навіть тоді, коли людина не вірить в Бога, заперечує Його буття, хоча у такому випадку ніколи людина в добрі не може досягти повноти та досконалості. Бо дихання Духа Святого є в самій нашій людській природі, як сказано про це у книзі Буття: «Створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Бут 2:7). Це дихання життя є особливою таємничою присутністю божественної благодаті в природі людини, через що вона відрізняється від усіх інших творінь і тому лише про неї одну сказано, що вона сотворена на образ Божий.
- Щодня, щомиті ми вживаємо дихання, б’ється наше серце, поживні речовини кров розносить по всьому тілу. Так само щомиті ми маємо ті чи інші думки, користуємося розумом, волею, почуттями. Все це настільки звичне для кожної людини, що здається, ніби ці якості та властивості існують самі собою. Однак це не так! Насправді, як засвідчив апостол Павло перед афінським Ареопагом, Бог дає «усьому життя i дихання‚ i все. […] бо ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо» (Діян. 17:25,28). Не самі собою живемо, але Ним, Богом, тією енергією, дією божественної благодаті, яка є від Отця, подається через Сина і засвоюється нам Духом Святим.
- Тож без Бога, віддаляючись від Нього, ми лише марнуємо – як блудний син змарнував взяте від батька. І лише повертаючись до Бога, ми отримуємо відновлення того, що постійно втрачаємо через дію гріха в нас – отримуємо повноту життя від Джерела Життя.
- Тому для кожного християнина життєво необхідним є чути заклик апостола Павла: «Наповнюйтеся Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями i піснеспівами духовними, співаючи i прославляючи в серцях ваших Господа» (Еф. 5:18-19). Бо якщо гріхами своїми будемо відганяти від себе благодать Святого Духа, то уподібнимося до тих, хто втрачає здатність дихати і у кого перестає битися серце – тобто будемо по видимому ще існуючими в цьому світі, але насправді – близькими до смерті.
