Намагаючись облагородити Сталіна і його богоборчий режим, влада РФ і їх совпатріотічєскіє пропагандисти (Російська народна лінія) забувають, що російському зарубіжжю і його нащадкам справжня богоборча сутність комуністичної влади добре відома. Можна згадати, що лише приблизно половина згаданої емігрантської Архієпископії визнала допустимим увійти до РПЦ МП. Ті, що не погодилися, мотивували це зокрема і тим, що МП намагається облагородити богоборчий СРСР і це емігрантам неприйнятно по совісті.
Вражає в цій скандальній історії мовчання РПЦЗ (МП), єпископат якої, порушуючи волю Всезакордонного Собору 2006 року, у 2007 р. увійшов до РПЦ. Причому тоді теж звучало чимало голосів, які застерігали від прорадянського сергіанства керівництва МП, який не бажає дати чесну оцінку богоборчої влади. Після злиття з МП, з боку духовенства РПЦЗ (МП) було лише кілька боязких протестів проти нової радянізації країни і активної участі в цьому першоєрарха МП. І навіть це викликало відсіч прямо з вуст патріарха Кіріла: «Так поступово розмиваються межі між добром і злом, – переконаний Патріарх Кіріл. – А чому це відбувається? А тому, що людство втрачає поняття гріха … ».
Але ж справа не тільки в зображенні Сталіна у храмі, яких він знищив десятки тисяч, вбив сотні тисяч священнослужителів і мільйони віруючих. У РФ створена нова форма т. зв. сергіанства з «релігійної» фальсифікацією історії у вигляді «світської державної релігії» за активної участі функціонерів РПЦ МП.
Як ми вже згадували, у головному військовому храмі РФ на фресках зобразили Сталіна, щоб «приземлити» до історичних подій. А що, якщо помістити портрет Гітлера в Храмі-каплиці Воскресіння Христового в Дахау, в колишньому нацистському концтаборі? Це теж була б «частина історії», в якій фюрер в 1930-і роки мав чималі економічні та соціальні досягнення для свого народу, не кажучи вже про науково-технічних успіхи тодішньої Німеччини?.
У храмі є синкретизм, що поєднує не тільки християнську і радянську символіку, але й елементи естетики з нехристиянських культур. У ньому можна побачити зриме втілення концепції «духовних скреп».
При цьому відбувається дедалі помітніше заміщення релігійних ритуалів і звичаїв подібними обрядами, що стосуються цивільних форм вшанування національних святинь. Своєрідним аналогом традиції принесення з Єрусалима Благодатного вогню на Великдень можна вважати роздачу частинок Вічного вогню біля Могили невідомого солдата в різних містах Росії. У привітанні з 75-річчям Перемоги Путін сказав: «Наші ветерани боролися за життя проти смерті». Ці репліки співзвучні словами з пасхального Послання патріарха РПЦ, зробленого трьома тижнями раніше. День Перемоги у РФ ототожнюється з Великоднем. «Духовне, моральне значення Дня Перемоги залишається незмінно великим, а наше ставлення до нього – священним», – заявив Путін.
Головний храм Збройних сил Росії споруджено з окультно-нумерогічними розмірами своїх пропорцій: 48 ікон – по числу місяців війни; діаметр барабана головного купола – 19 метрів 45 сантиметрів в честь закінчення війни 1945 року; висота дзвіниці храму становить 75 метрів в честь 75-річчя Перемоги, а висота Храму разом з хрестом становить 96 метрів – в 960 році народився Святий Рівноапостольний Великий князь Володимир, якого Путін вважає своїм покровителем, і в честь якого освячено нижній храм.
Чавунні плити підлоги і ступені символічно відлиті з трофейної німецької зброї для його нехтування ногами. На одній з мозаїк з написом: «Бо не від безлічі війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила» – за фігурою вмч. Георгія Побідоносця визирає червоний Прапор Перемоги (прапор Інтернаціоналу).
Навпроти вівтаря, над входом і хорами верхнього храму, зображена Божа Матір з немовлям Ісусом в стилі радянського плаката … «Її фігура нагадує статую “Родина-мать зовёт” – і це не випадково: художник спеціально намагався викликати цю асоціацію», – зазначив батько Леонід Калінін.
Ця фреска під назвою «Образ Божої Матері-Заступниці Росії у Великій Вітчизняній війні» блюзнірським чином копіює Августівську ікону Божої Матері (див. нижче), яка явилась російським військам вночі 1 (14) вересня 1914 року під час Першої світової війни.
Мозаїка над головною брамою у верхній храм Збройних сил РФ присвячена обльоту Москви з іконою Тихвінської Божої Матері в 1941 році, хоча документальних підтверджень цьому немає, зате є обґрунтоване спростування цього міфу православних сталіністів, яке написав ієрей Микола Савченко.
Храм споруджено не для молитовного поминання покійних воїнів на полі битви у Другій світовій війні, а для виправдання богоборчої комуністичної влади зі Сталіним на чолі. Заступник Міністра Збройних сил РФ – начальник Головного військово-політичного управління Андрій Картаполов сказав: «Йосип Віссаріонович – це наш Верховний Головнокомандувач, Голова Ради народних комісарів. Він на собі виніс весь тягар війни, брав найвідповідальніші рішення. Та й релігію в взагалі-то повернув. Чому ми повинні його соромитися? Через те, що якісь добродії із-за бугра велять нам це робити? Ми самі розберемося, кого нам шанувати, кого зображувати на фресках».
Головний військовий храм РФ – це втілення цивільної релігії, яка прагне об’єднати російський народ навколо культу Перемоги. Це лукавий символ безперервності історичного процесу сучасної РФ з фальсифікацією історії: нібито і Свята Русь, і ленінсько-сталінський богоборчий СРСР, і олігархічна РФ – це одна і та ж Росія! .. Як Сталін використав Церкву і російсько-радянський патріотизм для перемоги у війні, так і нинішня влада використовує їх для своєї легітимізації.
Православний народ надіється на пресвяту Богородицю, а радянський богоборчий народ сподівався на обожненого Сталіна і його «родіну мать», що захищає богоборчий лад. Тому зображати в цій будівлі лик Богородиці в стилі героїні-комсомолки є блюзнірською єрессю, як і поєднання сатанинської символіки зі святими іконами.
Головний військовий храм РФ: Культ «православного» Сталіна і заміщення релігійних обрядів
