Світ помалу виходить із карантину. Населення багатьох країн обережно повертається до звичного темпу життя. Утім коронавірус остаточно не подолано, можливо людству доведеться пережити ще одну хвилю поширення цієї інфекції. Як ми неодноразово зазначали пандемія торкнулась і Церкви. У багатьох Помісних Церквах обачливо поставились до згубної пошесті, яка не лише змусила єрархів піти на відчайдушні кроки, обмеживши участь мирян у богослужіннях, а й внесла корективи і в звичне обрядове життя Церкви. Через коронавірус у сучасному Православ’ї розгорілись жваві богословські суперечки на кшталт «чи можна заразитись в Церкві» і «он-лайн причастя».
Остання тема блискавично спалахнула в Церковному середовищі і за рівнем обговорення обійшла навіть найбільш болючу – «Пасха вдома». Ще досі в різних соц-мережах та інформаційних майданчиках тривають жваві дискусії, і навіть цілі баталії стосовно цього питання. Логічно і закономірно що воно ще довго хвилюватиме як противників так і прибічників, і потребуватиме зваженого і обґрунтованого рішення. Адже така ситуація виникла в тисячолітній історії Церкви – уперше.
Проте як що питання он-лайн причастя для Церкви новий і небачений виклик, то питання автокефалій і церковного впорядкування – тема заїзджена, тому видумувати велосипед тут деяким ієрархам не доводиться. Опоненти будь-яких автокефалій в тому числі і української користуються одними і тими ж лекалами, яким вже понад 10 років, замінюючи лише в них назви Церков, країн і президентів. Прикладом такого є славнозвісна РПЦ.
Нагадаємо, що до карантину болючим питанням було, і без перебільшення залишається, питання автокефалії Православної Церкви України. Рупори цієї структури досі волають про втручання політиків у справи Церкви, про гоніння, розкольників та інше. Окрім, цього подібну риторику спікери РПЦ використовують щодо і Церкви Чорногорії, яка за прикладом України також бореться за свій автокефальний статус.
Президент останньої нещодавно заявив, що «продовжить домагатися зміцнення Чорногорської автокефальної Церкви, яка могла б замінити домінуючу в країні структуру Сербського Патріархату». РПЦ звісна річ зайняла позицію підтримки Сербської Церкви. Як всі пам’ятають для укріплення «бойового духу» сербської Церкви в Чорногорії, РПЦ ще до карантину відрядила делегацію свого українського філіалу на чолі із митрополитом Онуфрієм. З приводу візиту і теми Чорногорської автокефалії уже було опубліковано низку матеріалів.
У цій публікації ми б хотіли лише вказати на ті меседжі якими користується РПЦ. Вони також стандартні, і зводяться вони до звинувачень політиків і розкольників. На відео ми знайшли інтерв’ю «попєрєдніка» патріарха Кіріла – спочилого Московського Патріарха Алєксія ІІ, який у 90-х роках минулого століття коментував події утворення автономної Церкви в Естонії. Єрарх так само звинуватив у всьому президента Естонії. Ми співставили слова колишнього і теперішнього очільника РПЦ, і вони практично ідентичні.
Окрім цього сподівання на зміну керівництва приснопамятного патріарха також дуже схожі із сподіванням теперішнього керівництва РПЦ щодо і України. За словами покійного, тоді «пришли новые политики, которые не выражают либеральных и националистических позиций… ситуация изменилась». Такі слова колишнього очільника РПЦ на фоні нещодавніх висловлювань окремих можновладців знову зазвучали від РПЦ в Україні та від сербів у Чорногорії. Така коротка нарізка фактично свідчить, що в РПЦ завжди надію покладали на владу, а не на Бога. Воістину правий був богомудрий Еклезіаст: «немає нічого нового під сонцем».
