Отже, в Чорногорії, як і очікувалося, після затримання єпископа Сербської православної церкви Будімлянсько-Нікшичського Іоанікія за порушення карантину по країні прокотилася хвиля протестів. Причому протести в місті Плєвлі були настільки серйозними, що поліції довелося застосувати сльозогінний газ.
Примітно те, що учасники цієї спланованої акції вигукували «Ганьба! Фашисти!» Тобто, дуже знайомий нам, українцям, наратив, тільки в більш жорсткому і агресивному виконанні. А саме…
Представники Сербської православної церкви в Чорногорії навмисно порушують режим карантину. Наприклад, 12 квітня поліція затримала митрополита Чорногорсько-Приморського Амфілохія за проведення богослужіння в монастирі Златица, а ось в ніч на 13 травня вже затримали єпископа Будімлянсько-Нікшичського Іоаникія і священиків єпархії на 72 години.
Тобто, представники Сербської православної церкви навмисно спровокували конфлікт з владою, а коли відбулося затримання сербських священнослужителів, всього-то на 72 години без зсилання на каменоломні, вулиці чорногорських міст організовано заполонили тисячі прихожан і почалися погроми.
Нагадаю, що подібний сценарій хаотизації соціально-громадської обстановки в країні, готується і в Україні під патронатом РПЦвУ. Зокрема, після того як РПЦвУ провела низку успішних диверсій в Україні, починаючи від маніпуляцій і поширення фейків, в зв’язку з прибуттям в Україну перших евакуйованих українців з Ухані, і аж до терористичного акту зі сприяння максимальному зараженню прихожан коронавірусом на Вербну неділю та Великдень, з подальшою деструктивною інформаційною хвилею про «гоніння церкви», Московський патріархат став закликати парафіян до протестів за «Чорногірським сценарієм».
Наприклад, на Буковині єпархія РПЦвУ влаштувала опитування серед своїх прихожан про їхню готовність вийти на протести, якщо Києво-Печерську лавру передадуть Православній церкві України з прямою вказівкою на досвід «народу Чорногорії».
Під «досвідом народу Чорногорії» маються на увазі дестабілізуючі дії СПЦ, на тлі підписання президентом Чорногорії Міло Джукановичем закону «Про свободу віросповідання та переконань і правове становище релігійних громад». Цей закон значно похитнув вплив і, більш того, монополію як таку Сербської православної церкви, яка є, аналогічно, як і в Україні РПЦвУ, філією РПЦ.
Безумовно, Сербська православна церква не залишилася байдужою і розгорнула масштабну протестну компанію по всій країні і за її межами. Більш того, в цій компанії брали участь не тільки гінці РПЦ та їх маріонетки, зокрема митрополит РПЦвУ Онуфрій, а й неодноразово були помічені в організації акцій представники російської військової розвідки ГРУ.
На сьогоднішній день для Росії Балкани є одним з найважливіших зовнішніх напрямків. Але якщо Сербія знаходиться під повним контролем росіян, то інші плацдарми вона має намір покрити своїм впливом, в першу чергу, завдяки їх дестабілізації. А релігійне питання в цій справі завжди грав на руку Кремлю і був його улюбленою больовою точкою.
А тому, озираючись зараз на те, що відбувається в Чорногорії, я більш ніж упевнений, що найближчим часом, аналогічні події очікують й Україну. Адже у російських силовиків, ще з часів СРСР, не в моді міняти методички. З одного боку це робить їх більш передбачуваними, а з іншого, вони застосовують дієві, перевірені часом методи, при завчасному відсутності реакції на які успіх оних гарантований.
Олександр Коваленко, експерт
