Об’єднаний Королівської інститут оборонних досліджень опублікував матеріал Н.Мелвіна «Russia’s Policy of Passport Proliferation», в якому автор аналізує політичну ініціативу Кремля щодо спрощення процедури отримання громадянства РФ та її наслідків для сусідніх з Росією держав, передає Інформаційний навігатор.
Ключові сигнали:
- незважаючи на декларовану «демографічну» спрямованість змін в закон про громадянство РФ, справжні наміри Кремля містять ідею побудови майбутньої регіональної зовнішньої політики на платформі російської етнолінгвістичною ідентичності та націоналізму. Іншими словами, запропоновані Путіним зміни до згаданого закону містять правову основу для загрози та/або фактичного застосування сили на підставі прохання чи вимоги щодо захисту російських громадян, які проживають на території сусідніх країн. При цьому, за попередніми даними, кількість потенційних «покупців» громадянства РФ за її межами може досягати 5-10 млн. людей;
- детальний аналіз відповідних законодавчих змін свідчить про реалізацію намірів з юридичного закріплення в російському законодавстві правових підстав для виправдання можливого втручання у внутрішні справи сусідніх держав та/або нових фактів військової агресії. Зазначені процеси почалися де-юре з анексії Криму і початку війни в Донбасі, де РФ, «паспортизуючи» діаспору, почала використовувати фактор громадянства в своїх геополітичних цілях на пострадянських територіях. Де-факто ж ці процеси, в поєднанні з іншим «інструментарієм» російської регіональної політики, з різною інтенсивністю тривають вже близько тридцяти років, зокрема, на територіях Молдови, Абхазії та Цхінвальського регіону/Південної Осетії, України, а також в рамках інших локальних збройних конфліктів на пострадянському просторі;
- з 2004 року Україна стала ключовою мішенню Кремля на напрямку «зміцнення відносин із співвітчизниками» шляхом реалізації «руского міра», втім, анексія Криму, інспірація та участь РФ у війні на Донбасі відкрили нову главу етнонаціональної політики РФ – захоплення територій іншої держави військовими методами на основі етнічних «претензій». Використовуючи з 2014 року термін «Новоросія», російське керівництво прагнуло продемонструвати наміри об’єднання територій колишньої Російської імперії (сучасної південно-східної України) в нове квазіформуваня, намагаючись надати цьому процесу політико-правового обґрунтування шляхом імплементації питань мовної та етнічної ідентичності. Незважаючи на те, що проект «Новоросія» сьогодні перебуває «на паузі», РФ де-факто продовжує політику використання етнічної та мовної складової в реалізації своєї зовнішньої регіональної політики;
- в юридичному сенсі процес етнонаціональної експансії почався в 2014 році з внесенням змін до законодавства РФ, які дозволяли прискорити процес натуралізації нової категорії російськомовних громадян, зокрема, з числа населення анексованого Криму. У 2019 Кремль продовжив цю політику, надавши можливість жителям непідконтрольних Києву території Донбасу отримати паспорт громадянина РФ за спрощеною процедурою, чим скористалися близько 270 тис. українських громадян. Зміни ж 2020 значно розширюють «географію» паспортизації та дозволяють громадянам більшості країн з числа колишніх республік СРСР мати подвійне громадянство, що раніше було заборонено російськими законами;
- внесення В.Путіним зміни в закон про громадянство стало ще одним кроком на шляху реалізації російським керівництвом агресивної регіональної зовнішньої політики і політики безпеки, важливою складовою якої є створення на всьому пострадянському просторі прецеденту транснаціонального громадянства. Зазначений елемент зовнішньополітичної стратегії Кремля є одним з ключових в процесі практичного закріплення російських інтересів за межами РФ, вже в середньостроковій перспективі має послабити юридичну «вага» державних кордонів сусідів РФ і посилити позиції Росії, зокрема, направлення юридично обґрунтованого використання силових/військових методів їх досягнення.
