У розпал пандемії коронавірусу і пов’язаного з ним скандалу із РПЦвУ, видання «Передовая.info» оприлюднило сенсаційний лист одного із єрархів РПЦвУ. Це лист Запорізького митрополита Луки (Коваленка) Московському патріарху Кірілу, в якому одіозний митрополит відмовляється від посади … предстоятеля РПЦвУ.
У листі Лука з «благодарностью и глубочайшим почтением» відноситься до благословення Кіріла на те, щоб сам Лука взійшов на Київський престол і отримав титул «Блаженнейшего митрополита Киевского и всея Украины». Проте, через погіршення стану здоров’я, через цукровий діабет, Лука визнав себе недостойним цього служіння. Адже через «серьезный недуг, не в силах всецело противостоять раскольническим силам».
За даними видання, за посаду очільника РПЦвУ в Луки просили два мільйони доларів. На думку авторів видання, саме неспроможність оплати цієї суми є однією із головних причин відмови Луки.
Цей лист підтвердив інформацію багатьох джерел про те, що у Москві мають намір змінити митрополита Онуфрія. На це вказували багато експертів відразу після отримання Томосу Православною церквою України. Причина заміни Онуфрія – автокефалія ПЦУ, яка призвела до різкого зниження впливу РПЦ в українському суспільстві. Судячи зі змісту листа, саме цю причину озвучували і самому Луці. І сам Лука вказує на це в своєму листі, говорячи, що «сегодня наша Матерь-Церковь переживает непростой период, связанный с неканоническим вторжением на нашу территорию и попиранием Константинопольским Патриархатом церковных прав верующих».
Якщо причина зрозуміла, то незрозуміло чому вибір Москви впав саме на митрополита Луку, а не амбітного митрополита Антонія (Паканича), який вже давно намагається заволодіти цією посадою. Ще наприкінці минулого року і на початку теперішнього в мережі говорили, що митрополит Антоній спільно зі своїм благодійником, і водночас головним спонсором РПЦвУ , депутатом Вадимом Новінським, їздили на аудієнцію до Кіріла, під час якої і просили цю посаду для владики Антонія. Утім, зважаючи на те, що лист датується 19 березня, а за інформацією «Передовой», пропозицію Луці зробили у січні, можна дійти до висновку, що аргументи дуету Паканич-Новінський видались непереконливими для керівництва РПЦ.
Чим же так догодив митрополит Лука Даниловому монастирю? Для багатьох це тайна «покрыта мраком». Спробуємо розібратись у логіці російської церковної верхівки.
Однією із головних причин, чому обрали саме Луку, а не Антонія, може бути пряма вказівка із Кремля. Імовірно, що провал із українського питання там приписали безпосередньо Антонію. Ні для кого не секрет, що в РПЦвУ він «сірий кардинал», який фактично керує цією Церквою, від першого дня каденції митрополита Онуфрія, а можливо, навіть і задовго до цього. Тому і більшу частину провини за програш Росії на церковному фронті «возложили на него».
Ситуація із Україною показала Кремлю власні помилки. Зокрема, у Москві зрозуміли, що на такі ідеологічні посади, потрібно ставити людей, в яких ідейна політика стоїть вище за власні владні амбіції і особисте збагачення. Саме цим пояснюється і можлива заміна патріарха Кіріла на митрополита Тіхона (Шевкунова). У цьому можна простежити і схожість самих митрополитів Луки і Тіхона. Адже митрополит Лука за час свого єпископства прославився як один із ідейних єрархів РПЦвУ, а особливо від початку війни на Донбасі. Деякі його заяви і вчинки, більшість з яких суперечили здоровому глузду, свідчили про відданість цього єрарха ідеї «канонічєской Цєркві», за яку останній готовий навіть вмерти.
Для прикладу згадаймо історію із трагічно загиблим хлопчиком, якого відмовився поховати підлеглий Луці священник. Сам Лука, не дивлячись на ажіотаж, який здійснявся у суспільстві через цей випадок, не лише не вибачився перед батьками, але й публічно похвалив цього нерадивого священника.
Окрім, цього Лука запам’ятався різкими заявами в бік Вселенського Патріарха Варфоломія, і критику української автокефалії. Зокрема Вселенського Патріарха Лука у своїх листах відкрито називав «вором», «розбійником», «вовком в овечій шкурі», і навіть «апостолом сатани». Сам об’єднавчий процес називав – «сатанинським». До таких гучних заяв, майже ніхто із єпископату РПЦвУ не вдавався. Більше того, такої риторики не дозволяли собі навіть патріарх Кіріл і його права рука – митрополит Іларіон Алфєєв.
Це міг дозволити собі лише Запорізький митрополит. Багато експертів дивувались таким епітетам від Луки в бік Патріарха Варфоломія. Дехто навіть припускав, що в самого Луки є проблеми із психікою, або просто вважав його божевільним, але ніхто навіть подумати не міг, що Лука це може робити за вказівкою Москви задля отримання посади очільника РПЦвУ. Проте зважаючи на згаданий лист, напевно даремно. Адже фактично Московський вибір був дуже гарно замаскований. По суті такий собі московсько-троянський кінь.
Версія, що Москва заздалегідь готувала Луку може бути не випадковою. Згадаємо той факт, що Лука був тимчасовим членом Російського Синоду, саме у період початку об’єднавчого процесу в Україні. Саме Лука брав участі в нашумілому засіданні Синоду у вересні 2018 року, коли РПЦ розірвала спілкування із Константинополем. Це була відповідь Російських синодалів на призначення Константинополем своїх екзархів в Україну для проведення консультацій щодо утворення Єдиної Помісної Православної Церкви України.
Нагадаємо ще одну цікаву і важливу деталь того зібрання: це відсутність на ньому очільника РПЦвУ митрополита Онуфрія. І, що не менш важливо, у цьому засіданні взяв участь саме Запорізький митрополит Лука (Коваленко). Тоді російські церковники спілкувались із Онуфрієм завдяки он-лайн-зв’язку. Можливо, під час проблем зі зв’язком і зародилась думка про заміну самого Онуфрія, а сам Лука опинився «в нужном месте, в нужное время».
Окрім заяв до Вселенського Патріарха митрополит Лука прославився і зверненням до Путіна, у серпні 2014 року. Тоді Лука, на відміну від звернення до Вселенського Патріарха, не був таким різким у висловлюваннях і багатим на епітети у бік Путіна, а назвав агресора «возлюбленным о Господе Владимиром Владимировичем» і закликав його бути миротворцем, наголосивши на великій силі «материнського прокляття».
Окрім цього, від початку війни на Донбасі митрополит вигнав зі своєї єпархії двох священників за їхню проукраїнську позицію, один із них доставляв допомогу українським добровольцям. Також владика Лука, як уродженець Донбасу, неодноразово відвідував Донбас і перетинав лінію зіткнення пояснюючи це поїздкою до родичів. Ці та інші поїздки Луки стали темою для спілкування із працівниками СБУ у листопаді 2018 року. Окрім цього, владика Лука мав теплі відносини із багатьма так званими «донєцкімі» і політиками від Партії Регіонів. Зокрема це депутат від регіоналів Богуслаєв, і добрий друг Луки – Олександр Пеклушенко, який обіймав посаду губернатора Запорізької області у часи режиму Януковича і організовував загони тітушок і анти-майдан.
Також владика Лука різко критикував українську владу за сприяння в об’єднавчому процесі Церкви. А восени минулого року підтримував так звану формулу Штанмайєра.
Усі наведені факти демонструють владику Луку з двох сторін. Перша це ідейність і вірність «канонічєской цєркві», а друга – лояльність до проросійських чиновників. Можливо, саме тому вибір Данилового монастиря впав саме на митрополита Луку. Утім побачимо, як сам митрополит Лука відреагує на таку сенсацію.
ЗМІ: Запорізький Лука міг замінити Онуфрія на посаді очільника РПЦвУ. Але чогось не вистачило
