Перший заступник керівника Офісу президента України Сергій Трофімов (ліворуч на фото) в інтерв’ю «Главкому» прокоментував закон України № 5309, який зобов’язав «УПЦ МП» змінити свою назву як церкві, «центр управління якої знаходиться в країні-агресорі», і стати «Російською православною церквою в Україні».
Відповідаючи на запитання, «чому процес переходу релігійних громад в ПЦУ призупинився?», Сергій Трофімов відповів, що цей процес «був дуже політизований, а ці маніпуляції з приводу московської церкви політично вигадані, розкручені і привнесені».
Тож чому це питання знову стало на порядок денний і про нього говорять в умовах тотальної боротьби з епідемією COVID-19?
На ряду з іншими подіями, заява Трофімова виглядає складовою частиною реалізації плану Кремля з посилення впливу на Україну. В умовах пандемії найбільшу ставку Москва робить на організацію, яка має колосальну, за фінансами і людським ресурсом, вагу в нашій державі, – це РПЦвУ або «УПЦ МП».
Про функцію «поширувача коронавірусу в Україні» ми писали неодноразово. Та, у розрізі теми заяви чиновника, варто розглянути іншу, не менш важливу роль РПЦвУ – роль «миротворця».
Зараз, під час глибокої економічної кризи, всі ключові гравці світової політики переконані, що Росія незабаром піде з окупованого Донбасу. Не дивно, що піти з загарбаних територій Кремль бажає зробити посиливши в рази свій політичний вплив на Україну, скинувши із себе економічну складову утримання квазі-держав «ЛНР/ДНР».
У таких реаліях РПЦвУ відведено роль організатора процесу примирення українців та прихильників «русского міра», і для цього церква московського патріархату просто не може містити в своїй назві навіть натяку на приналежність до Російської Федерації. Прикриваючись назвою «українська православна церква», РПЦвУ може бути позитивно сприйнята і допущена до мирного процесу закордонними партнерами України. Такий-собі «троянський кінь» міжнародного масштабу.
Отже, видавши ідею незаконності перейменування «УПЦ МП» за офіційну позицію української влади, Сергій Трофімов абсолютно не вагаючись виконав важливу задачу Кремля. Така дія чиновника може бути трактована не інакше, як зрада інтересів України та співпраця з державою-агресором.
