Ще зовсім нещодавно намісник Києво-Печерської Лаври митр. Павло (Лебідь) звинувачував владу за введення карантинних заходів («Мене дивує недалекоглядність наших керівників, їм просто дана влада така або слово, щоб тримати в страху людей […] щоб людина вільно піддалася печаті антихриста»), закликав не звертати увагу на карантин і на епідемію, що ВЖЕ на той момент забрала десятки тисяч життів у Європі («Єдине, що від нас сьогодні потрібно – частіше ходити в храм, причащатися і причащати дітей. Не дивіться, старше покоління або молодше, – всі поспішайте в храм. Обійміть один одного»). Жоден з колег Павла або священноначалля УПЦ (МП) не спробував осадити свого неосвіченого колегу, зберігши життя віруючих. Ніхто з священноначалля УПЦ (МП) не поставив здоров’я і життя своїх віруючих вище репутації свого колеги. Це, само по собі, каже вже багато про що, на жаль.
Про це пише професор Мадридського університету імені Карла ІІІ Володимир Мельник у соцмережах.
Що ж, результат божевільних закликів не змусив себе довго чекати. Незабаром заразився коронавірусом сам Павло і кілька десятків ченців, в Лаврі почалася стрімка епідемія, число тих, що заразилися перевалило за 90, а сама обитель стала один з вогнищ епідемії в Україні. З’явилася і перша жертва безумства намісника – помер архімандрит Нектарій. Так Павло перетворився з дурня в вбивцю. А скільки ще смертей буде на совісті Павла – озвучених або нікому невідомих, бідних людей, що рознесли вірус з Лаври по домівках і вбили когось зі своїх рідних – відомо лише Богу.
У цьому сенсі, Павло нічим не відрізняється від тих, хто у травні 1986 після Чорнобиля виводив людей і дітей після на парад в радіоактивне місто («Нічого не бійтеся! Все під контролем! Приводьте своїх дітей!»). Нічим він не відрізняється і від ватажків сумнозвісної організації «Синій Кит», що закликали підлітків фактично до самогубства з подібними ж закликами «перевірити свою впевненість і нічого не боятися!».
З точки зору законодавства, поведінка митр. Павла підпадає одразу під кілька статей Кримінального Кодексу України: ст. 181 «Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів» (позбавлення волі на термін до 5 років), ст. 119 «Вбивство через необережність» (до 5 років) і ст. 120 «Доведення до самогубства» (до 7 років).
А ось з точки зору канонічного права, нагадаю, що церковні правила НЕ допускають в клір навіть ненавмисних вбивць (Вас. Вел. 43; Григ. Ниськ. 5). І навіть однократно вчинене вбивство, хоча б і ненавмисне(!), мимоволі(!) – тягнуть за собою, відповідно до канонів, виверження з сану (Апост. 25, 66; Вас. Вел. 3, 32, 51 і 70).
Подивимося, ЯК «збережуть канони» представники юрисдикції, яка найголосніше говорить про те, що «попрання Святих Канонів є найбільшою спокусою і несе в собі небезпеку відпадання від Церкви». Та сама юрисдикція, де так полюбляють забороняти і вивергати з сану кліриків саме «за порушення канонів».
Це дуже гіркий урок людської дурості і невігластва. Чи усвідомлять його ті, хто перетворився у вбивць? Чи усвідомлять його ті, хто цим убивцям вірив, чи ж продовжить так само захоплено виправдовувати злочин і йти по кістках трупів «во-славу-божу»?
Щиро співчуваю братії Лаври і всім жертвам злочинної безвідповідальності і цинізму митр. Павла; всім їм та їхнім близьким бажаю сил і якнайшвидшого одужання. А екс(?)-наміснику Павлу – тому, хто в каятті ніколи помічений не був, необхідно побажати нарешті «узрети свои прегрешения» (про що він просив Бога продовж Великого Посту), покаятися в тому ж форматі, в якому він проповідував злочинну дурість – тобто публічному (!) і «створити гідний плід покаяння» (Мф.3:8). В даному випадку, логічним було б очікувати, щоби Павло сплатив лікування і похорон ВСІМ, хто став жертвами його злочину.
