Протести і суперечки в Чорногорії з приводу нового закону про релігію вирували протягом двох місяців і не мають ознак зупинки. Новий закон прокладає шлях державі до присвоєння більшої частини власності Сербської Православної Церкви в країні.
На відміну від обурених чиновників в Белграді, російська влада утримуються від публічної участі в цих дебатах. Проте, Російська православна церква, державні засоби масової інформації та пов’язані з нею засоби масової інформації ведуть повномасштабну кампанію з дискредитації як самого закону, так і президента Міло Джукановича, передає Інформаційний спротив з посиланням на видання Riddle.
Ця кампанія в ЗМІ нагадує про інші, що проводяться російськими акторами щодо Чорногорії, наприклад, під час парламентських виборів 2016 року і напередодні вступу Чорногорії до НАТО. У цій кампанії, як і в інших, беруть участь відомі політики і «аналітики» на Балканах, які тісно пов’язані з російською владою та їх пропагандистською машиною. Їх методи і аргументи істотно не змінилися. Різниця лише в тому, що на цей раз Російська православна церква очолила кампанію і задала тон. Вона рішуче підтримала засудження Сербською православною церквою закону і провела паралелі між Чорногорією і церковним «розколом» в Україні.
Закон Чорногорії «Про свободу віросповідання» дозволяє передачу у власність держави власності та землі, використовуваної релігійними громадами, якщо вони належали державі до 1 грудня 1918 року, або якщо немає документів, що підтверджують їх реєстрацію в якості власності церкви (як це часто буває в більшості древніх святинь і святих місць).
Зі свого боку, російський уряд офіційно відреагував на цю ситуацію в Чорногорії тільки один раз. У заяві, зробленій в кінці грудня, російський МЗС зосередив увагу на «можливості вилучення 650 релігійних об’єктів у Сербської православної церкви з перспективою їх передачі розкольницькій та невизнаній «Чорногорській православній церкві», а також спроба повністю вигнати Сербську православну церкву з Чорногорії. На думку Москви, ця спроба дала церковному питанню в Чорногорії нового міжнародного значення. У той самий час російська дипломатія досить явно відходить від світської риторики, прямо зараз вказуючи на «важливість збереження багатовікових основ, єдності та солідарності православного світу».
Тим часом, Москва нічого не сказала про відмову Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) заборонити Чорногорії застосовувати новий закон до тих пір, поки Конституційний суд країни не прийме рішення або поки не буде досягнуто згоди з Сербською православною церквою. Схоже, що провідну міжнародну роль в останньому питанні взяла на себе Російська православна церква.
Так, в кінці січня Волоколамський митрополит Іларіон, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату, зустрівся з послом Чорногорії в Росії Рамізом Башичем. 17-18 лютого Іларіон відправився у Бєлград, де він не тільки розмовляв з високопоставленими представниками Сербської православної церкви, але також зустрівся з міністром інновацій та технологічного розвитку Сербії Ненадом Поповичем. Хоча позиція Поповича є найбільш віддаленою від церковних питань, він є кращим співрозмовником для гостей з Москви, з огляду на його проросійські позиції.
Під час зустрічі з Іларіоном Попович охарактеризував події в Чорногорії як «частину старого сценарію ослаблення сербського і російського народів: єдиних народів, які зберегли незалежність, свободу і силу православної віри». У той самий час міністр пов’язав церковну проблему з діяльністю НАТО, яка нібито прагне встановити повний контроль над Балканами.
Міністр і бізнесмен Ненад Попович володіє компанією ABS Electro, яка об’єднує кілька російських електротехнічних фірм. Як згадувалося раніше, Попович є послідовним і рішучим прихильником «руского міра». У 2014 році він заснував прокремлівську сербську народну партію. Це національно-консервативний рух виступає проти інтеграції Сербії в ЄС і НАТО і виступає за її членство в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС). Сербська народна партія навіть зуміла увійти в парламент і оскаржувала вибори 2016 року в рамках коаліції, очолюваною правлячою Сербською прогресивною партією президента Олександра Вучича.
Попович отримав Орден Дружби в Москві в 2010 році в знак визнання його великого внеску в економічне і культурне співробітництво між Росією і Сербією. Він також отримав безліч релігійних нагород і бере участь у всіх заходах в Бєлграді, пов’язаних з Російською православною церквою.
«Старий сценарій», згідно з яким Захід підриває російську і сербський народи, було піднято не тільки Поповичем.
З кінця грудня ситуація в Чорногорії стала важливою темою в російському медіа-ландшафті. Про це говорять і пишуть в державних і консервативних, православних ЗМІ, а також в російських публікаціях з балканською аудиторією (наприклад, «Супутник» і «Балканіст»). Найбільш часто цитованими опитаними є митрополит Амфілохій, глава Сербської православної церкви в Чорногорії, і світські критики режиму Джукановича, які намагаються представити чорногорського лідера як вкрай одіозного і відкрито закликають до його відставки.
Невеликий проблиск в заголовках показує драматичний тон, який багато російських видань використовують для опису цих подій: «Президент-атеїст штовхає Чорногорію до розколу в українському стилі», «Останні залишки єдності між південними слов’янами руйнуються», «Відкритий війна проти православ’я в усьому світі» , «США використовують мафію, щоб знищити канонічне православ’я в Чорногорії».
Ці грубі звинувачення часто супроводжуються неточною або непідтвердженою інформацією, такою як заява, зроблена російською державною медійною мережею ТАСС, про те, що прихильникам Джукановича були вручені «по 20 євро кожному» за участь в мітингу. І хоча емоційні передбачення, в тому числі навіть кровопролиття, не справдилися, вони залишаються невід’ємною частиною кампанії, мета якої – викликати невпевненість і страх.
Автор цих химерних і похмурих прогнозів – Ігор Дам’янович, проросійський чорногорський оглядач, який є важливим коментатором російських державних і церковних ЗМІ. ТАСС описує Дам’яновича як «політолога», хоча неможливо знайти будь-яку інформацію з відкритих джерел про його освіту або кваліфікацію в цій області – на відміну від його фотографій, на яких він позує з главою Чечні Рамзаном Кадировим або прес-секретарем МЗС Росії Марією Захаровою.
Дам’янович дебютував в російськомовних ЗМІ в 2014 році з переконливою статтею під назвою «Крим не Косово», яка почалася з посилання на «терор фашистської меншини Києва». Пізніше він був представлений в різних посадах в якості координатора антинатовського проекту, аналітика і незалежного журналіста. Він відігравав активну роль у кампанії проти Джукановича перед виборами 2016 року, яка в Росії найбільш помітно проводилися «Царгородом», ультраконсервативним телеканалом, пов’язаним з православним мільйонером Константіном Малофєєвим.
Крім того, Дам’янович є організатором маршів «Безсмертний полк» в Чорногорії, за що російський уряд навіть вручив йому лист подяки за розвиток патріотичного виховання серед молоді. Проте, на Балканах ці паради часто розглядаються скоріше як інструмент кремлівської пропаганди, поряд із заходами, проведеними «Нічними вовками», проросійською православною байкерською групою або Балканською козацькою армією. Великим шанувальником цих ініціатив є Боро Джукич, який служив почесним консулом Росії в Чорногорії з 2014 по 2018 рік. Джукич є важливою подією в повідомленнях російських державних ЗМІ на Балканах і допомагає організовувати зустрічі з митрополитом Амфілохієм. Джукич також любить фотографуватися в костюмах з російськими символами і розмахувати зброєю російського виробництва; він знайомий з Алєксандром Залдостановим (відомим як «Хірург»), лідером «Нічних Вовків», і вручав нагороди сумнівним балканським «козакам».
Мабуть, саме Джукич стояв за створенням прокремлівської консервативної партії «Справжня Чорногорія» в 2018 році, яка отримала серйозну підтримку російських ЗМІ. Як і Дам’янович, в останні роки Марко Мілачіч став постійним співрозмовником російських державних ЗМІ про ситуацію в Чорногорії. Обидва чітко підтримують триваючі акції протесту на своїх сторінках в соціальних мережах.
У Москві Мілачіч, схоже, вважається перспективним політичним лідером. Наприклад, він був серед політиків, запрошених пообідати з Владіміром Путіним під час візиту президента Росії у Бєлград в 2019 році. Він знайомий з високопоставленими членами російської правлячої партії «Єдіная Росія», такими як Сєргєй Желєзняк і Пьотр Толстой. Желєзняк за сприяння Мілачіча також намагався зняти лідерів опозиційної Демократичної партії з гачка після того, як вони стали причетними до спроби державного перевороту 2016 року, яка, за даними чорногорської прокуратури, була підготовлена співробітником російських служб безпеки.
Російські ЗМІ також докладають великих зусиль, щоб забезпечити публічну популярність позицій засуджених лідерів Демократичного фронту щодо церковного права, що сприяє їх впливу в протестному русі. Лідери опозиційної консервативної коаліції ніколи не упускають можливості підкреслити позитивну роль Росії на Балканах як захисника сербів і їх святих місць. Вони використовують нинішні протести в якості етапу для посилення антинатовської пропаганди, звинувачуючи альянс в окупації Чорногорії та перетворенні країни в колонію. Діяльність цих прокремлівських акторів на тлі масових протестів була охарактеризована деякими експертами на Балканах як випадок російських «гібридних операцій».
Поки не ясно, як буде вирішуватися спір між чорногорською владою і Сербською православною церквою. Ясно, що для Росії це стало можливістю почати ще один антизахідний і антиукраїнський пропагандистський наступ.
