РПЦ та Кремль так поспішали вирішити “українське питання” та помститися Вселенському патріарху Варфоломію, що за 100 днів (саме стільки минуло від дати оголошення ініціативи про збори до їх проведення) РПЦ розгубила залишки поваги у більшості православного світу.
Про те, що за ініціативою патріарха Єрусалимського Феофіла стирчать російські вуха, стало зрозуміло не тільки через місце її проголошення. Нагадаємо, це сталося у Москві. Всупереч уставленим традиціям, листи-запрошення розсилалися до Помісних Церков англійською мовою. Дата, місце проведення та порядок денний зборів трималися в таємниці до останнього.
Рупори Кремля голосно промовляли, що це буде “Всеправославний Собор” з українського питання. Важко сказати, чим у Москві керувалися, роблячи такі голосні заяви – дуже швидко з’ясувалось, що за ними не стоїть геть нічого. Адже виключну прерогативу скликати подібні збори має Вселенський патріарх. На що і вказували представники більшості Помісних Церков. Московській церкві навіть не допомогли намагання притягнути до сучасності візантійські традиції тисячолітньої давнини — мовляв, не тільки Вселенський патріарх може скликати Всеправославні збори.
У більшості Помісних Церков зрозуміли, що ідея з нарадою Предстоятелів може погано для них закінчитися і почали відмовлятися одна за одною. Першим, звісно, це зробив Вселенський Патріархат. А останньою несподівано стала Церква Антіохії, яка завжди вважалася сателітом РПЦ. Тут навіть Путін не допоміг – бо після візиту російського президента до сирійської столиці Дамаску, де і знаходиться Антіохійський Патріархат, питання участі патріарха Іоана Х вважалося вирішеним.
У результаті, як ми побачили, “Всеправославний Собор” перетворився на зібрання гуртка за інтересами.
Важливий момент: амманська зустріч минула без літургії та, відповідно, без євхаристії. Як пояснює це блогер Леонтій Носенко, проблемою для учасників зустрічі став диптих. “Не могли. Не могли прикликати Христа через Україну. Бо тоді б Кірілу з Москви довелося б на Великому Вході згадати Вселенського патріярха, Олександрійського патріярха, Грецького архієпископа і Київського митрополита”, – пояснює Носенко.
Така ж сама ситуація була і під час того самого візиту патріарха Єрусалимського Феофіла ІІІ до Москви, коли він вперше озвучив ініціативу про нараду Предстоятелів. Тоді Феофілу не дали очолити літургію, бо під час неї він мав би озвучити імена тих Предстоятелів, яких не може згадувати Кіріл.
До речі про Київського митрополита. Єрусалимський Патріархат, як організатор зустрічі, не запросив на неї митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Хоча це питання піднімав сам Вселенський патріарх Варфоломій під час зустрічі з єрусалимськими єпископами.
Натомість у них там був свій митрополит з Києва — Онуфрій. Тільки в офіційних документах зустрічі в Аммані обійшлися без згадки про нього. Бо Онуфрій був у складі делегації РПЦ. “А брехня про його предстоятельство неприйнятна навіть для “братської зустрічі”, – пише Леонтій Носенко.
Про те, що очільник “найканонічнішої” та “найсамостійнішої” церкви Онуфрій був у складі саме російської делегації проговорився він сам.
Цей текст хочеться закінчити прислів’ям: не рий ями іншому, бо сам в неї попадеш.
