Переживши рік тому одну з найважливіших подій в нашій історії — утворення Православної церкви України, ми вперше за часи незалежності отримали можливість самостійно розвивати один з найважливіших соціальних інститутів, який є фактором зміцнення української державності та відновлення національної самобутності.
Таку думку висловила Соломія Бобровська, народна депутатка України, секретарка Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
Автокефалія — це шанс відірватись від російського впливу на українську внутрішню політику, не останнім інструментом якого безперечно є Українська православна церква Московського патріархату, що до недавнього часу мала більше 11 тисяч релігійних парафій (до прикладу, УПЦ КП налічувало біля 5 тисяч парафій). За перших чотири місяці 2019 року перехід здійснило 516 церковних громад. Однак, після квітня ця тенденція пішла на спад. За решту 2019 року до новоствореної автокефальної церкви долучилося лише 19 парафій. Цей спад ніяк не пояснюється політичними електоральними настроями після останніх президентських виборів, оскільки за результатами соціологічного дослідження, яке спільно провели Центр соціальних та маркетингових досліджень «Социс», Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) та Центр Разумкова більшість українців, які вважають себе православними, відносять себе до Православної церкви України, яку очолює митрополит Київський і всієї України Єпіфаній. Зокрема 43,9% з 70,7% опитаних, які віднесли себе до православних і лише 15,2% опитаних православних відносять себе до УПЦ Московського патріархату (філія РПЦ). В чому ж тоді ховається причина такої слабкої динаміки створення нових парафій ПЦУ? Відповідь слід шукати в декількох факторах:
Фактор N1 «Парламентський» — ще 18 січня 2019 року, на наступний день після ухвалення Верховною радою 8 скликання закону про дозвіл на перехід парафій УПЦ МП до новоствореної української церкви, за ініціативою Вадима Новинського (неофіційного куратора Російської православної церкви в Україні) він та ще 46 народних депутатів з проросійського табору направили подання щодо конституційності даного закону. Попри те, що Конституційний суд відмовився реєструвати вказане провадження, проросійський табір й далі не полишає спроб обмежити процес переходу парафій. 29 серпня 2019 року Вадимом Новинським у співавторстві ще з чотирма народними депутатами був поданий законопроект, що передбачав введення кримінальної відповідальності за перешкоджання діяльності релігійних організацій. Законопроектом планувалося надати додаткові важелі Московському патріархату у боротьбі проти переходу церковних громад до ПЦУ. Однак у листопаді того ж року законопроект був відкликаний авторами.
На даний момент у тому ж Конституційному суді розглядається подання, теж ініційоване Вадимом Новинським, про конституційність закону про перейменування Української православної церкви (Московського патріархату). Цікавим є той факт, що в обох поданнях суддею-доповідачкою є Ірина Завгородня. Чи проявить ця пані разом з іншими суддями КСУ послідовність у відмові необґрунтованим вимогам проросійського табору — питання відкрите, адже в громадськості виникає занепокоєння той факт, що чоловік даної судді є громадянином Російської Федерації.
Також існує не підтверджена інформація про використання Новинським фінансових важелів на Мін’юст з метою затягування процесу реєстрації нових приходів ПЦУ.
Фактор N2 «Реінтеграційний». Оголосивши курс на так званий мир та «реінтеграцію Донбасу» Президент та його команда вирішили не дратувати керівництво Росії церковним питанням. Звичайно така лінія поведінки розчарувала парафіян ПЦУ, але принаймні вона не наносила значної шкоди. Аж тут в січні 2020 року радник секретаря РНБО Сергій Сивохо, який опікується питаннями реінтеграції окупованої частини Донецької та Луганської областей, везе дітей на Різдво в Почаївську Лавру, яка знаходиться під контролем філії РПЦ та виступає з пропозицією із залучення цієї церкви до процесу реінтеграції! Вочевидь ідея залучення до цього процесу філії церкви держави-агресора, яка зіграла не останню роль в розгойдуванні подій в Україні весною 2014 року та в підтримці терористичних угруповань ДНР та ЛНР, несе за собою катастрофічні наслідки. Позаяк філія РПЦ перетворить збереження свого впливу шляхом придушення росту приходів ПЦУ та монополії на канонічність в Україні в політичний фактор домовленостей з реінтеграції Донбасу. Гарантій того, що українська влада не піде заради своїх політичних амбіцій на такі поступки Москві в суспільства немає.
В такій ситуації рецептом запобігання цим загрозам повинно бути:
- Об’єднання зусиль проукраїнських депутатів незалежно від фракційної приналежності на підтримку ПЦУ в противагу проросійському табору;
- Суспільна підтримка ініціатив ПЦУ;
- Консолідація та координація зусиль парафіян і священиків ПЦУ по всій Україні для реєстрації нових парафій та переходів.
- Якщо парафіяни ПЦУ хочуть молитися у власній церкві та не знаходитися під ідеологічним впливом РФ, то настав час їм почати діяти активніше.
