Між «Севмашем», який будує атомні підводні човни, що виступають носієм російської ядерної зброї, і Нікольським православним собором, розташованим на території підприємства в Северодвінську (Архангельська область), існує «тісний історичний зв’язок», заявила журналістам керівник прес-служби заводу Катерина Пілікіна.
«Крім того, що храм став першим притулком для будівельників заводу і міста, сьогодні обов’язково на виведення корабля присутній священик, який благословляє його і екіпаж, а далі атомна підводна субмарина проходить випробування в морі й передається флоту. Ця православна церемонія – відродження традицій, які існували в царській Росії », – згадала Пілікіна.
У публікації в ЗМІ, присвяченій 80-річчю підприємства, йдеться про те, що зараз монастир живе повноцінним православним життям, а «Сівмаш» називається заводом-гігантом, заводом-державою. Вибір для будівництва даного підприємства, місця де розташовувався об’єкт для задоволення релігійних потреб віруючих, пояснюється рішенням «вождя народів» Йосипа Сталіна, який, згідно із публікацією, заявив, що «старі ченці знали, де будувати».
«По території підприємства курсують автобуси, під час обіду з найдальшого цеху вони забирають людей і привозять на службу в цей храм», – заявила Пілікіна. Православного світогляду публічно дотримуються ряд творців російського ядерного щита, наприклад, генеральний конструктор Московського інституту теплотехніки, академік РАН, доктор технічних наук, автор книги «Русь на коліна не поставити …» та керівник робіт зі створення ракет РТ-2ПМ2 «Тополь-М» і Р-30 «Булава-30» Юрій Соломонов, який в грудні 2018 року пояснив піднесення Москви над Києвом і Великим Новгородом «прогином» під Золотою Ордою.
Феномен декларованого зростання популярності православ’я в сучасній Росії після розпаду СРСР, який формально дотримувався атеїстичного світогляду, є предметом активних наукових робіт, зокрема, на Заході. Наприклад, в поточному році у видавництві Стенфордського університету (США) вийшла книга ізраїльського фахівця Діми Адамського «Російське атомне православ’я: релігія, політика і стратегія», а в ряді наукових інститутів і вузів організовано роботу відповідних семінарів.