Наступного тижня в Москві відбудеться чергове засідання Священного Синоду Московського Патріархату, на якому вирішуватимуть: як реагувати на визнання Православної Церкви України з боку Александрійського Патріархату. Про це на єпархіальному зібранні духовенства Москви заявив очільник РПЦ Патріарх Кіріл Гундяєв.
Очевидно, що Синод РПЦ вирішить припинити євхаристійне спілкування з Александрійською Церквою, як це нещодавно зробила її філія в Україні. Хоча рішення «УПЦ МП» взагалі суперечить статуту самого Московського Патріархату в Україні, де чітко вказано: «Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Російську Православну Церкву» (Розділ 1, пункт 1). Але всупереч положенням статуту Синод у Києво-Печерський лаврі «з сумом констатував, що подальше перебування Української Православної Церкви в євхаристичному спілкуванні з предстоятелями Еладської та Александрійської Помісних Православних Церков, а також з ієрархами та кліриками цих Церков, які матимуть євхаристичне спілкування з представниками „ПЦУ“, є неможливим».
Очевидно, що Синод РПЦвУ перевищив свої повноваження, і відповідно має бути покараним з боку Синоду РПЦ — вони винесли рішення, яке не належить до їх компетенції. Чи прийме Російський Синод рішення щодо перевищення своїх обов’язків «УПЦ МП» побачимо згодом, повернемось щодо можливого рішення самого Московського Синоду.
Імовірний розрив відносин через «шантаж чашею» (як його прозвали богослови) є недієвим, і, взагалі, заганяє саму РПЦ у глухий кут. Адже слідуючи логіці, Москві треба розірвати спілкування з усіма Помісними Церквами, які продовжують спілкування із Константинополем, Александрією та Грецією. Бо як заявляють у Даниловому монастирі, хто спілкується із «неканонічними» сам стає «неканонічним». Згідно такого принципу, усі Церкви, які не припинили поминати за богослужінням Предстоятелів Константинополя, Александрії та Еллади тепер самі стали «неканонічними». Таким чином (за логікою і позицією РПЦ) «неканонічним» став увесь православний світ. Адже про розрив відносин із означеними Церквами не заявили ані серби, ані болгари, ані чехи, ані грузини та інші. Лише росіяни. Відповідно патріарху Кірілу необхідно припинити поминати усіх предстоятелів Церков, допоки останні не припинять спілкування із «неканонічними». Це власне і зробив Кіріл, тобто перестав за богослужінням згадувати предстоятелів інших Помісних Церков.
Московський Патріархат своїми рішеннями вніс у Церкву новий канон, небачений досі. Згідно їх рішення, припиняється спілкування і служіння з усіма, хто визнав ПЦУ, але зберігається спілкування з тими, хто противиться рішенням свого священоначалія. Знову РПЦ впадає в крайність: згідно такої логіки уся боротьба РПЦ проти автокефального руху в Україні була марною. Бо виходить, що автокефальний рух в Україні був цілком законний і канонічний. «Елементарно!» — сказав би класик. Знову повторимо: згідно логіки Кіріла, Алфєєва, Онуфрія і Паканича, усі ієрархи включно із митрополитом Філаретом (Денисенком) були просто незгодні і навіть більше — виступили проти незаконних дій свого колишнього керівництва, а отже, мали право спілкуватись із іншими Православними Церквами.
Звичайно сказане вище потребує детального розуміння, але виходячи із рішень РПЦ, все відбувається абсолютно так. І Москва власне наступає на свої ж граблі. Бо втручаючись у внутрішні справи інших Помісних Церков, вона тим самим підтримує бунтівників (або як вони це називають «борців за чистоту Православної віри») серед інших Церков. Таким чином, за логікою РПЦ в Україні, починаючи від 1989 року, не було ніяких лютих розкольників, а були лише борці за незалежність своєї Церкви, які були не згідні із рішеннями власного керівництва.
Звичайно наші роздуми можуть виглядати комічними і незрозумілими, але питання для Москви надто важливе. Адже особисто Александрійський патріарх Феодор сприймався Москвою як союзник, і тепер Москва стоїть на роздоріжжі: чи засудити власного союзника, чи знайти цьому якесь інше «соломонове рішення». Другий варіант малоймовірний, а перший буде своєрідним сигналом для інших «союзників» РПЦ, які після «розправи» над патріархом Феодором будуть вже по іншому дивитись на Москву…
