Не встигли віряни Православної Церкви України відсвяткувати першу річницю Об’єднавчого собору, як почесний Патріарх Філарет вирішив на саме свято підкласти (чи, вірніше, подарувати) їм свиню, тобто так званого нового «єпископа УПЦ КП».
Такий крок владика Філарет здійснив незадовго після рішення Синоду ПЦУ про його забезпечення і гарантії подальшого служіння у Володимирському соборі. Також примітно, що саме рішення про обрання нового «єпископа» так званий «архієрейський собор УПЦ КП» виніс того ж дня, коли розширений архієрейський собор Православної Церкви України, у Митрополичих палатах на території Святої Софії, закликав Почесного Патріарха Філарета і його послідовників до примирення і затвердив вищезгадане рішення Синоду про самого Філарета.
Саму «хіротонію» свого нового «єпископа УПЦ КП» Філарет звершив у саму річницю Об’єднавчого собору 15 грудня 2019. Саме у той день, коли уся повнота Православної Церкви України на чолі з її Предстоятелем Блаженнійшим митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм звершувала урочисте богослужіння з нагоди об’єднання Українського Православ’я в Михайлівському соборі столиці. Совпаденіє? Не знаємо.
Також не знаємо, чим керувався владика Філарет і його прибічники приймаючи таке рішення. Можливо це було зроблено навмисно, а можливо за Філаретом стоять якісь ворожі сили, що спонукають його до таких дій, або ж з самим Філаретом відбуваються незрозумілі процеси. Важко дати чітку і однозначну відповідь, проте спробуємо проаналізувати, що змусило Філарета зробити різкий поворот на 180 градусів від попередньо задекларованих позицій і «продовжувати боротьбу за Київський Патріархат». Для цього не будемо згадувати усі події, що відбулись від травня 2019 року, а згадаємо, лиш останні дії і заяви самого Філарета.
1. Заяви владики Філарета про нібито «виселення його із резиденції на Пушкінський і Володимирського собору».
Упродовж останніх півроку владика Філарет неодноразово заявляв, що керівництво ПЦУ бажає «вигнати його на вулицю», тобто виселити із резиденції на Пушкінській і заборонити йому служити у Володимирському соборі. Звідки у Почесного взялась така інформація – невідомо. Можна припустити, що подібні інформаційні закиди, йому надає його теперішнє оточення. Примітно, що деякі довірені особи навпаки спекулюють самим Філаретом. Ці спекуляції мають об’єктивні пояснення.
Теперішні «довірені особи» Філарета це люди із сумнівною репутацією. Говорячи про цих осіб, ми маємо на увазі тих, які увійшли в це коло після червня 2019 року, а не ті, що пішли за Філаретом із певних особистісних міркувань (такі теж були). Після червня до Філарета примкнуло декілька доволі сумнівних осіб, які прославились доволі «небогоугодними справами». У церковних колах зазначають, що до грудня 2018 року сам Філарет тримав їх на доволі довгій дистанції від себе і не плекав до них особливої довіри. Проте, вміло граючи на амбіціях старця, вони для збереження власних інтересів, чи навіть реалізації власних корисливих задумів користуються, його авторитетом, який наразі різко падає.
Відтак стає зрозумілим, що з відходом старця-Патріарха майбутнє цих осіб виглядає ну дуже примарним, тому закономірно, що вони і змушують його робити деструктивні кроки, чим лише тішать московську пропаганду і українських ворогів.
Тому вкотре припускаємо, що саме плодами фантазії таких довірених осіб стали заяви про «вигнання Патріарха на вулицю», адже, насправді, ніхто із керівництва ПЦУ навіть не збирався цього робити. Адже й так зрозуміло що подібний розвиток ситуації спричинив би певний резонанс в українському суспільстві і знову зіграв би на руку проросійським силам. Ба більше, як ми вже зазначали, Синод ПЦУ на своєму засіданні 5 грудня прийняв відповідні постанови про забезпечення Почесного Патріарха Філарета.
Проте сам Почесний сприйняв ці рішення зі сарказмом і заявив, що боротиметься за свій Київський Патріархат до «останньої краплі крові». Одним із перших кроків цієї боротьби стала прес-конференція в Укрінформі під назвою на «Захист Київського Патріархату».
2. Прес-конференція Філарета 13 грудня 2019 року.
Захід вкотре було присвячено завченим і вже усім набридлим тезам, про «нетакий» Томос та ін. Утім сама конференція напевно уперше за останні 10 років зібрала рекордно мінімальну кількість журналістів, що є очевидним, адже усі вже втомились слухати одне і те саме. Справедливості заради варто сказати, що під час брифінгу було анонсовано Форум з практично однойменною назвою «За захист Київського Патріархату». Не потрібно бути екстрасенсом, щоб здогадатись, що на самому форумі вкотре озвучать попередні тези про «нетакий» Томос. Хоча ці тези були уже багато разів спростовані, владика Філарет знову буде розповідати про те, що не знав тексту Томосу і проводити лекції про те, що насправді лише Патріархат є справжньою автокефальною Церквою.
Ці аргументи, які також були спростовані релігієзнавцями і богословами, можуть викликати посмішку у людей, які добре знають владику Філарету. Очевидно, що такий «маститий» архієрей, які був навіть претендентом на Московський престол, міг погодитись на документ, не знаючи його змісту.
3. Що таке «Київський Патріархат»?
Уся риторика владики Філарета зводиться до продовження існування Української Православної Церкви Київського Патріархату, яку наразі незаконно ліквідують і гонять. Проте зараз об’єднання, яке владика Філарет іменує Київським Патріархатом, таким не є, адже воно складається із п’ятьох архієреїв (два з яких служать в Росії, інші мають сумнівне походження, адже виникає логічне питання: «Чому владика Філарет не висвячував їх на єпископів раніше?»), кількох десятків священнослужителів, та незначної кількості вірян.
Весь єпископат колишнього Київського Патріархату, духовенство, віряни увійшли до складу Єдиної Помісної Православної Церкви України, і лише купка осіб вірує у віртуальний Київський Патріархат. Ситуація подібна до тієї, коли на одній станції до потягу додали вагони, і змінили командира потягу, давши колишньому окремий люкс вагон. Щоправда, доїхавши до місця призначення колишній командир, зібравши у свій вагон кілька пасажирів намагається із окремого вагону розвернути увесь потяг. Ситуація абсурдна, як і з сучасним «Київським Патріархатом».
Адже на разі сам владика Філарет і його прибічники вже далеко відходять від колишньої «УПЦ КП». Свідченням цьому є порушення статуту, який нібито і відновив сам владика Філарет у червні 2019 року. Звернемо увагу лише на одну деталь з якої ми починали нашу статтю – це обрання єпископів. Згідно статуту УПЦ КП єпископи обирались на Священному Синоді, який складався із постійних (близько 10) і тимчасових членів. Тепер же єпископів обирає архієрейський собор, який до речі, за статутом тієї ж УПЦ КП скликався «не рідше ніж 1 раз на 5 років». До слова, Синод в УПЦ КП мав 5 сесій, які зазвичай збігались зі святкуванням самого Філарета (відповідно: день народження Філарета, день пам’яті свящмуч. Макарія (день призначення Філарета на Київську кафедру), день Хрещення Руси-України, день інтронізації Філарета, і день тезоіменитства Філарета).
За останній рік відбулось лише одне «містичне зібрання Синоду» (адже про нього згадувалось у окремих документах, але не було опубліковано на сайті) напередодні так званого «помісного собору» 20 червня 2019. Хоч, насправді, достовірно відомо, що цей Синод апріорі не міг відбутись, адже усі його члени, окрім двох, на нього відповідно не з’явились, відповідно кворуму не могло бути. Та й взагалі такий Синод був поза межами церковного права, адже уже діяв Синод Православної Церкви України.
Підсумовуючи усе вище сказане, можна лише констатувати, що «борці за Київський Патріархат» боряться не за минулий славний Київський Патріархат, чи за дійсно незалежну Церкву, а боряться за власні меркантильні інтереси, використовуючи при цьому амбіції владики Філарета. Шкода, що і сам Почесний Патріарх Філарет перетворює свій «люкс-вагон» у вертеп розбійників. І причина в цьому не в тому, що нібито діти «обманули» чи зрадили батька, а тому що батько забув чому вчив своїх дітей…
