Днями Синод РПЦ ухвалив рішення про «поглинання» Архієпископії західноєвропейських парафій. Хоча ця ідея не набрала необхідної кількості голосів на зборах у самій Архієпископії у вересні цього року.
По-перше, сама Архієпископія була ліквідована в листопаді 2018 року рішенням Синоду Константинопольського патріархату. Приєднувати, таким чином, вже нічого.
По-друге, в лоно РПЦ перейшли не всі громади, а тільки ті, хто пішов за архієпископом Іоаном (Ренетто) (на фото). Сам Іоан отримав відпускну грамоту від патріарха Варфоломія і 14 вересня в індивідуальному порядку перейшов до РПЦ, отримавши гучний титул «архієпископ Дубнинський».
По-третє, сама поява в Західній Європі нової структури РПЦ, заради якої доведеться змінювати Статут, виглядає дивно при існуванні Західноєвропейського Екзархату РПЦ. Зрозуміло, що виключення зроблене заради того, щоб утерти ніс Константинополю, але вийшло якось не дуже.
Наскільки ж наспіх зготоване об’єднання Архієпископії з РПЦ відрізняється від тріумфального підписання в 2007 році Акту про канонічне спілкування з РПЦЗ.
Але там режисер був все ж зі сценарного факультету ВДІКу, він вміє красиво.
«Я відстоював свободу Церкви від політики, тому що в минулому гірким досвідом пізнав, як Церква страждає від проникнення в неї чужих їй політичних початків; як згубно на неї впливає залежність від бюрократії, яка підриває її високий, вічний, Божественний авторитет Царства Божого на землі і що ослаблює силу її чисто релігійного впливу на народне життя. Ця тривога за Церква була властива багатьом російським ієрархам задовго до революції в найблагополучніші роки нашого державного життя».
Митрополит Євлогій (Георгієвський), засновник Архиєпископії православних російських церков у Західній Європі.