Росія в рамках продовження «гібридної війни» проти України задіює спекуляції на темі проблемних моментів з історичного минулого. Цього разу були синхронізовані удари по двох напрямах.
Перший – це публікація радянських оригіналів Договору про ненапад між сталінським СРСР і нацистською Німеччиною від 23 серпня 1939 року, а також додаткового секретного протоколу до нього.
Відповідні матеріали були надані документальним департаментом МЗС РФ. Звичайно, в явлених світу візуальних образах документів 80-річної давнини немає жодної нової інформації, адже в істориків у розпорядженні ці дані є ще з початку 1990-х рр., хоч і на базі німецького мікрофільму. Більш того, в 1980-х рр. уряд Польщі, як країни, що найбільше постраждала від радянсько-нацистського пакту, зажадав від Москви пролити світло на питання, в зв’язку з чим була створена комісія на чолі з секретарем ЦК КПРС О.Яковлевим. Але тоді комісія констатувала, що оригіналів пакту не існує.
Тепер, за 30 років оригінали пакту спливли. Здавалося б, у чому тут логіка російського режиму, адже в черговий раз вони самі актуалізують вкрай невигідне для них питання? Адже, як відомо 23 серпня – дата підписання пакту Молотова-Ріббентропа, і згідно з рішенням Європейського парламенту, з 2009 року це – День пам’яті жертв сталінізму та нацизму.
У даному випадку розрахунок Москви полягає в наступному. Як відомо, в 1991 році Радянський Союз розпався, і були утворені 15 незалежних держав. При цьому території 6 з них, – а саме, України, Білорусі, Молдови, Латвії, Литви та Естонії – були свого часу предметом таємних домовленостей щодо розмежування сфер впливу в Європі між СРСР і Третім Рейхом. Особливий інтерес тут представляють Україна, Білорусь і Молдова – як відомо, країни Балтії до 1939 р були з часу утворення СРСР незалежними країнами, і були поглинені СРСР поза їхньою волею, в той же час Україна (тоді УРСР) і Білорусь (тоді БССР) істотно збільшили свої території шляхом включення до свого складу населених українцями і білорусами земель Другої польської держави, що перестало існувати після початку Другої світової війни. Щодо Молдови, як пам’ятаємо, в 1940 р саме за рішенням Москви на відібраній у Румунії території Бессарабії така республіка, власне, і була створена.
Сучасна путінська Росія не має відношення до територій, які були позначені в таємному протоколі до пакту, а значить особливо нічого не втрачає від його публікації. У той же час територіальна цілісність України, Білорусі та Молдови тепер ставиться під питання.
Якщо зробити акцент саме на Україні, то в поточних умовах внутрішньополітичної турбулентності публікація тексту пакту вдаряє найболючіше саме по Києву. Мета Москви – дати г’рунт для чергового витка антиукраїнської риторики для польських ультраправих націоналістичних організацій, які отримують щедре фінансування від росіян. Напередодні 80-річчя пакту буде реанімована тема повернення «Східних Кресів», а це в основному західноукраїнські землі.
Особливо запекло цей порядок денний просуває лояльна Кремлю партія «Змяна» на чолі з Матеушем Піскорським. Не варто забувати, що небезпечну тему реституції майна польських громадян, що жили на «Східніх Кресах», в 2015 р піднімав президент Польщі Анджей Дуда.
Аналогічна проблема відноситься до Південної Бессарабії, що входить зараз до складу Одеської області, і може бути предметом інтересу румунських націоналістів. Що важливо – Північна Буковина не має жодного відношення до пакту, і також важливо згадати, що пакт жодним чином не стосувався питання приналежності Закарпаття, яке в той час було окуповано союзницею нацистської Німеччини – Угорщиною на чолі з регентом Хорті. Але, як показує політична реальність, це не зупинить угорських і румунських псевдонаціоналістів, що сидять на путінській підкормці.
Москва спить і бачить, що Варшава, Будапешт і Бухарест лобіюватимуть тему автономізації різних частин Західної і Південної України, що полегшить кремлівцям протягування концептів «автономного Донбасу» і «федералізації України».
Це особливо небезпечно з огляду другого історичного удару, який завдали з Росії.
Йдеться про заяву депутата Держдуми РФ Євгена Федорова про те, що Росія повинна офіційно оголосити розпад радянської держави в 1991 році нелегітимним і злочинним, що відразу ж надасть Москві незаперечні докази у всіх судових позовах, пов’язаних з кризою навколо України. Він підкреслює, що «сама історія з Кримом не оформлена з точки зору міжнародного права. Крим наш, але оформлений він як приєднання в результаті волевиявлення, а за міжнародним правом це не рахується. За міжнародним правом рахуються тільки кордони за підсумками 1945 року. Всі відступи від цих кордонів, навіть через референдуми, є нелегітимними».
Іншими словами, з одного боку Федоров на офіційному рівні визнає, що «референдум» 2014 по Криму – це псевдореферендум, і він нелегітимний. А саме цю легітимність, на його думку, потрібно шукати в післявоєнних рішеннях 1945 року, коли була скасована автономія кримських татар після їх депортації і створена Кримська область у складі Української РСР.
Але тут мимоволі напрошується питання: в 1954 р зважаючи на економічну доцільність Крим передали до складу України, і саме за період 1954-2014 рр., перебуваючи в складі України, Кримський півострів, що називається, розцвів і став «перлиною Чорного моря».
Тепер з ініціативи спікера Держдуми Володіна піднімається сюрреалістична тема виплат компенсації Криму за роки «української окупації» 1991-2014 рр., і зараз Державна дума РФ оголосила тендер з оцінки «шкоди», нібито завданих Криму до його анексії Росією. Вартість оцінки «дооккупаціонного шкоди» – 10 мільйонів російських рублів (понад 150 тисяч доларів).
Дивно, але навряд чи в Москві не усвідомлюють, що такими кроками вони лише посилюють позиції країн Центральної-Східної Європи, включених в свій час до організації Варшавського договору, в питанні їх законних вимог до Кремля про компенсацію за радянську окупацію 1945-1991 рр. А також аналогічні претензії до Росії з боку країн Балтії за окупацію 1940-1991 рр.
Втративши абсолютний зв’язок з реальністю російська еліта хоче відіграти історію назад, і сіє міжнародно-правовий хаос всюди. Навіть не усвідомлюючи, що сама є клаптиковою територією, на землі якої з великим апетитом дивляться з усіх боків, особливо перенаселені східні і південно-східні сусіди.
