У Ставропігії Вселенського Патріарха — Андріївській церкві в Києві відбулася презентація унікального видання «Православний молитвослов. Київський ізвод» та виступ православного хору «Вогонь Традиції». Захід пройшов з благословення Екзарха Вселенського Патріарха в Україні, єпископа Команського Михаїла.
Молитвослов, упорядкований Ігорем Дзюбою за участі багатьох інших, має на меті надати українським православним вірянам можливість молитися звичними церковнослов’янськими текстами, використовуючи при цьому милозвучну українську вимову. Цього досягнуто шляхом транслітерації текстів на основі історичних джерел та фонетичних особливостей Київського ізводу, зберігаючи традиційну лексику.
Бойовий медик Андрій Сіранчук-Войцеховський, чий особистий досвід став поштовхом до створення молитвослова, розповів про свій шлях до цієї ідеї.
“Навчаючись у семінарії, єдиним відомим варіантом читання церковнослов’янської мови була так звана московська вимова… Це змусило його замислитись, чи має такий спосіб щось спільне з традиційною українською вимовою і чи не носить він негативний вплив на розуміння тексту.”
Він також поділився враженнями від “сервізованого” читання в сербській церкві та досвідом Сирійської церкви, де для кращого розуміння використовують оригінал, транслітерацію та переклад. Сіранчук-Войцеховський вважає, що транслітерація молитовника є першим кроком до опанування церковнослов’янської з традиційною вимовою.
Дизайнер видання Олексій Чекаль розповів про особливе оформлення молитвослова.
“Для молитвослова було спеціально розроблено два українські шрифти (курсивний та прямий урочистий) у стилі видань XVII-XVIII століть Києво-Печерської лаври, але з сучасними елементами. Також використано орнаменти, що нагадують штамповані матриці українських друкарень XVI-XVII століть…”
Під час презентації хор «Вогонь Традиції» продемонстрував красу та милозвучність Київського ізводу, виконавши церковнослов’янські піснеспіви відповідно до представленої у молитвослові вимови.
Іван Іщенко, який брав участь у транслітерації, пояснив відмінність цього видання від інших.
“Існуючі варіанти являють собою дві крайнощі: один дуже консервативний, який звучить не милозвучно для українського вуха. Інший підхід був занадто вільним і дозволяв собі зміни в лексиці.”
Упорядники наголосили, що молитвослов базується на праці Ганни Куземської “Якою мовою молилася давня Україна” та висловили сподівання, що це видання стане важливим кроком у збереженні української культурної та церковної традиції, об’єднавши вірян, які прагнуть молитися Київським ізводом.
