На британському арабомовному сайті «Alquds Alarabi Newspaper» з’явилась стаття на підтримку Антиохійського патріарха Іоанна Х, якого через колабораціонізм з режимом Асада закликають піти у відставку.
Про це повідомляє Релігія в Україні.
Її автор Ахед Аль Хенді, сирійський греко-православний письменник, стверджує, що Патріарх насправді намагався дотримуватися балансу між Росією, яка має давню історію впливу на Близькому Сході, та «грецьким світом». Як приклад такого «спротиву» російському тиску автор наводить епізод, коли президент РФ Путін приїхав до Сирії на Різдво 2020 року. За твердженням письменника, тоді Путін вимагав у Патріарха Іоанна проголошення розірвання стосунків зі Вселенським Патріархатом через надання останнім томосу ПЦУ. Але Іоанн не тільки начебто відмовився, але й почав укріплювати стосунки з усіма грецькими патріархатами – Вселенським, Александрійським та Ієрусалимським, а також з Елладською церквою.
На даний момент жодна з пмісних церков, окрім РПЦ, не розірвала канонічні стосунки зі Вселенським Патріархатом через надання ПЦУ томогсу про автокефалію.
«Російський вплив зберігався навіть за часів Радянського Союзу, який вів війну з Московською церквою, до такої міри, що православна церква в Лівані задзвонила в дзвони, коли помер Сталін.
Згодом конкуренція посилилася, особливо після того, як Вселенський патріархат визнав незалежність Української церкви від Москви, що спонукало Росію розірвати зв’язки з Константинополем та Грецьким православним патріархатом Александрії.
Москва намагалася змусити Іоанна X Язіджі приєднатися до цього бойкоту, і зусилля досягли свого піку під час візиту президента Росії Путіна до Дамаска. Путін особисто закликав Язіджі розірвати відносини з Константинополем.
Незважаючи на цей тиск, Язіджі відмовився, вирішивши натомість підтримувати свої глибокі зв’язки з грецькою православною віссю, яка включає Константинопольський, Александрійський, Єрусалимський патріархати та Грецьку Церкву.
Нещодавній візит архієпископа Греції до Дамаска підтвердив цей союз і підкреслив прихильність Антіохії своїй візантійській спадщині та опір російському домінуванню».